Al Sur del Atardecer - Cayó la Cabra, La Vela Puerca

Al sur del atardecer

Siento que te despedís

Se cae el día y no sé

Si te estoy cantando a vos

O me estoy cantando a mí

Hoy tengo miedo a perder

A que no pase más nada

El miedo más natural

De cantar mi serenata

Y que no abras la ventana

No sé si llueve o si tengo

Toda la lluvia en los ojos

Yo siempre hablé de ser libre

Pero cómo me cuesta el despojo

Sé que si vos no venís

No sé a dónde encontrarnos

Parece que una pasión

Me libera el corazón

Mientras se lo va quedando

¿De qué me sirve cantar?

¿Por qué será que insisto?

Como buscando un lugar

Donde rebote mi voz

Y me confirme que existo

No hay nada más natural

Que a veces, no entender nada

Y un segundo después

Dejar que se acurruque

Mi consuelo en tu mirada

No hay nada más natural

Que a veces, no entender nada

Y un segundo después

Dejar que se acurruque

Mi consuelo en tu mirada

Una canción de amor

Me lame las heridas

Y al sur del atardecer…

Una canción de amor

Me lame las heridas

Y al sur del atardecer

Amanece una despedida

на південь від заходу сонця

Я відчуваю, що ти прощаєшся

Настане день, а я не знаю

Якщо я тобі співаю

Або я собі співаю

Сьогодні я боюся програти

Щоб більше нічого не сталося

Самий природний страх

заспівати мою серенаду

І не відчиняй вікно

Я не знаю, чи йде дощ, чи був у мене

Весь дощ у твоїх очах

Я завжди говорив про те, щоб бути вільним

Але скільки мені коштує розкуркулення

Я знаю, що якщо ти не прийдеш

Я не знаю, де нас знайти

Здається, пристрасть

звільняє моє серце

поки він його тримає

Яка користь від співу?

Чому я наполягаю?

як шукати місце

де мій голос підстрибує

І підтвердити, що я існую

немає нічого натуральнішого

Так іноді нічого не розуміючи

і через секунду

нехай пригорнеться

Моя втіха в твоєму погляді

немає нічого натуральнішого

Так іноді нічого не розуміючи

і через секунду

нехай пригорнеться

Моя втіха в твоєму погляді

Пісня про кохання

зализуй мої рани

А на південь від заходу сонця...

Пісня про кохання

зализуй мої рани

І на південь від заходу сонця

Настає прощання