Terminal Deity - Cave In

Something is holding me down.

It makes its way through my arms,

and through these fatigued worn fingers in fury fevered lashings of claw.

I somehow manage to gain the strength it takes to emit its evils onto the page.

Blood-soaked desperate one sided attempts into the chill of all words.

Let the sloth be told of horrid torment,

to watch him plagued in through for all of our years.

In every time, a star of hope is shining its regards as a sparkle of vain

mockery,

in these pained attempts of self alleviation.

To convert from the monster.

Щось мене тримає.

Воно пробивається крізь мої руки,

і крізь ці втомлені зношені пальці в люті гарячкові удари кігтів.

Мені якось вдається набрати сили, які потрібні, щоб випустити його зло на сторінку.

Залиті кров’ю відчайдушні односторонні спроби поглинути холод від усіх слів.

Нехай лінивцю кажуть про страшні муки,

щоб спостерігати, як він мучиться в усі наші роки.

Кожного разу зірка надії сяє своїм вітанням як іскорка марності

знущання,

у ціх болючих спробах самополегшення.

Щоб перетворитися з монстра.