Eu Sou Neguinha? - Cássia Eller

Eu tava encostad’ali minha guitarra

No quadrado branco, vídeo, papelão

Eu era o enigma, uma interrogação

Olha que coisa mais, que coisa à toa, boa boa boa boa

Eu tava com graça…

Tava por acaso ali, não era nada

Bunda de mulata, muque de peão

Tava em Madureira, tava na Bahia

No Beaubourg, no Bronx, no Brás e eu e eu e eu e eu

A me perguntar

Eu sou neguinha?

Era uma mensagem

Parece bobagem, mas não era não

Eu não decifrava, eu não conseguia

Mas aquilo ia e eu ia e eu ia e eu ia e eu ia

Eu me perguntava: era uma gesto hippie

Um desenho estranho

Homens trabalhando, pare, contramão

E era uma alegria, era uma esperança

E era dança e dança ou não ou não ou não

Tava perguntando: Eu sou neguinha?

Eu sou neguinha?

Eu sou neguinha?

Caetano, meu plano

Eu sigo rimando, enquanto pergunto:

Quem fui?

Quem sou?

Nas ruas de Havana, as putas Cubanas

Não sei quem me chama, pro sexo, pra cama

Em Copacabana, na areia, na lama da sul

Daqui dali, ahã, Leblon

Meu tempo esqueço, do medo que tenho, que perco

Que vejo passar

Em cada estação

Eu tenho fé, assim que é

Ser ou não ser um malandro um mané

Eu conto estória, quem ri, quem chora

No ato falho eu sou um fruto da criação

Eu tava rezando ali completamente

Um crente, uma lente, era uma visão

Totalmente terceiro sexo, totalmente terceiro

Mundo, terceiro milênio

Carne nua nua nua nua nua

Era tão gozado

Era um trio elétrico, era fantasia

Escola de samba na televisão

Cruz no fim túnel, becos sem saída

E eu era a saída, melodia, meio-dia, dia, dia

Era o que eu dizia: Eu sou neguinha?

Mas via outras coisas: via um moço forte

E a mulher macia den’da da escuridão

Via o que é visivel, via o que não via

E o que a poesia e a profecia não vêem, mas

Vêem, vêem, vêem, vêem

É o que parecia

Que as coisas conversam coisas supreendentes

Fatalmente erram, acham solução

E que, o mesmo signo que eu tento ler e ser

É apenas o possível ou o impossível em mim em

Mim em mil em mil

E a pergunta vinha:

Eu sou neguinha?

Eu sou neguinha…

Я прихилив туди свою гітару

На білому квадраті, відео, картон

Я був загадкою, знаком питання

Подивіться що ще, яка річ ні за що, добре добре добре добре

Я був з благодаттю…

Я там був випадково, нічого

Мулат осел, пішак muque

Я був у Мадурейрі, я був у Баїї

У Бобур, Бронкс, Брас і я і я і я і я

запитати мене

Я чорний?

це було повідомлення

Звучить безглуздо, але це не так.

Я не міг розшифрувати, я не міг

Але це я збирався

Я запитав себе: чи це був жест хіпі

Дивний малюнок

Чоловіки працюють, зупиняються, проти дорожнього руху

І це була радість, це була надія

І це був танець і танцювати чи ні, чи ні, чи ні

Я запитав: я чорний?

Я чорний?

Я чорний?

Каетано, мій план

Я продовжую римувати, запитуючи:

ким я був?

Хто я?

На вулицях Гани кубинські повії

Я не знаю, хто мене кличе, на секс, на ліжко

У Копакабані, на піску, у ламі на півдні

Звідси, ах, Леблон

Свій час я забуваю, страх, який у мене є, який я втрачаю

що я бачу, проходить

На кожній станції

Я маю віру, так воно і є

Бути чи не бути негідником

Я розповідаю історію, хто сміється, хто плаче

У сліпу я плід творення

Я повністю молився там

Віруюча людина, лінза, була баченням

Зовсім третя стать, зовсім третя

світ, третє тисячоліття

голий голий плоть голий голий голий

це було так весело

Це було електричне тріо, це було фентезі

 Школа самби на телебаченні

Хрест в кінці тунелю, тупики

І я був виходом, мелодією, полуднем, днем, днем

Ось що я сказав: я неґінья?

Але я бачив інше: бачив сильного молодого чоловіка

І м’яка жінка в темряві

Я бачив те, що видно, я бачив те, чого не бачив

І що поезія і пророцтва не бачать, але

Побачити, побачити, побачити, побачити

Ось як це виглядало

Ці речі говорять про дивовижні речі

Фатально вони роблять помилки, вони знаходять рішення

І це той самий знак, яким я намагаюся читати й бути

Це просто можливе чи неможливе в мені

Я через тисячу через тисячу

І виникло питання:

Я чорний?

я чорний...