Ruas - Carminho

Já as aves se recolhem

E ao soltar os meus cabelos

Como em jeito de pensar

Não há olhos que me olhem

Como lãs, como novelos

Na minh' alma a querer bordar

Não há olhos que me olhem

Como lãs, como novelos

Na minh' alma a querer bordar

Nesta rua tudo é estranho

Nunca antes fora minha

E, não sendo, é tudo agora

Tenho o mundo ao meu tamanho

O silêncio que não tinha

E o luar á mesma hora

Tenho o mundo ao meu tamanho

O silêncio que não tinha

E o luar á mesma hora

Foi-se o pranto dos amantes

Entre cartas, versos, trovas

Que escreveram tantas ruas

Já não choro como dantes

Na minh' alma há ruas novas

Não me dão saudades tuas

…Já não choro como dantes

Na minh' alma há ruas novas

Não me dão saudades tuas…

Птахи збираються самі

І коли я розпустила волосся

Як у образі мислення

Немає очей, що дивляться на мене

Як шерсть, як мотки

В душі хочеться вишивати

Немає очей, що дивляться на мене

Як шерсть, як мотки

В душі хочеться вишивати

На цій вулиці все дивно

ніколи раніше не був моїм

А якщо ні, то все зараз

У мене світ мого розміру

Мовчання, якого я не мав

І місячне світло водночас

У мене світ мого розміру

Мовчання, якого я не мав

І місячне світло водночас

Зникли сльози закоханих

Між буквами, віршами, тровами

Хто написав стільки вулиць

Я більше не плачу, як раніше

В моїй душі нові вулиці

я не сумую за тобою

…Я не плачу, як раніше

В моїй душі нові вулиці

я не сумую за тобою...