Tout le monde - Carla Bruni

Tout le monde est une drôle de personne,

Et tout le monde a l'âme emmêlée,

Tout le monde a de l’enfance qui ronronne,

Au fond d’une poche oubliée,

Tout le monde a des restes de rêves,

Et des coins de vie dévastés,

Tout le monde a cherché quelque chose un jour,

Mais tout le monde ne l’a pas trouvé,

Mais tout le monde ne l’a pas trouvé.

Il faudrait que tout l’monde réclame auprès des autorités,

Une loi contre toute notre solitude,

Que personne ne soit oublié,

Et que personne ne soit oublié

Tout le monde a une sale vie qui passe,

Mais tout le monde ne s’en souvient pas,

J’en vois qui la plient et même qui la cassent,

Et j’en vois qui ne la voient même pas,

Et j’en vois qui ne la voient même pas.

Il faudrait que tout l’monde réclame auprès des autorités,

Une loi contre toute notre indifférence,

Que personne ne soit oublié,

Et que personne ne soit oublié.

Tout le monde est une drôle de personne,

Et tout le monde a une âme emmêlée,

Tout le monde a de l’enfance qui résonne,

Au fond d’une heure oubliée,

Au fond d’une heure oubliée

Всі веселі люди,

І в кожного душа заплутана,

У кожного дитинство муркоче,

Глибоко в забутій кишені,

У кожного є залишки мрій,

І спустошені куточки життя,

Кожен колись щось шукав

Та не всі знайшли,

Але не всі знайшли.

Кожен повинен скаржитися владі,

Закон проти всієї нашої самотності,

Хай ніхто не буде забутий,

І нехай ніхто не буде забутий

У всіх проходить брудне життя,

Але не всі це пам'ятають,

Я бачу, як деякі його гнуть і навіть ламають,

І я бачу тих, хто навіть не бачить її,

І я бачу деяких, хто навіть не бачить її.

Кожен повинен скаржитися владі,

Закон проти всієї нашої байдужості,

Хай ніхто не буде забутий,

І нехай ніхто не буде забутий.

Всі веселі люди,

І у кожного душа заплутана,

У кожного є дитинство, яке резонує,

В глибині забутої години,

Глибоко в забуту годину