La noyée - Carla Bruni

Tu t’en vas à la dÃ(c)rive

Sur la rivière du souvenir

Et moi, courant sur la rive

Je te crie de revenir

Mais, lentement, tu t'Ã(c)loignes

Et dans ta course Ã(c)perdue

Peu à peu, je te regagne

Un peu de terrain perdu

De temps en temps, tu t’enfonces

Dans le liquide mouvant

Ou bien, frolant quelques ronces

Tu hÃ(c)sites et tu m’attends

En te cachant la figure

Dans ta robe retroussÃ(c)e

De peur que ne te dÃ(c)figurent

Et la honte et les regrets

Tu n’es plus qu’une pauvre Ã(c)pave

Chienne crevÃ(c)e au fil de l’eau

Mais je reste ton esclave

Et plonge dans le ruisseau

Quand le souvenir s’arrete

Et l’ocÃ(c)an de l’oubli

Brisant nos coeurs et nos tetes

A jamais, nous rÃ(c)unit

Ви йдете на самоплив

На річці пам'яті

А я, бігаючи по березі

Я кричу, щоб ти повернувся

Але поволі ти віддаляєшся

І у вашій програній гонці

Мало-помалу я повертаю тебе

Трохи втратили позиції

Час від часу ти тонеш

У рухомій рідині

Або, потріскавшись об якусь кукурудзу

Ти вагаєшся і чекаєш мене

Приховуючи своє обличчя

У своїй підгорнутій сукні

Щоб не спотворити

І сором, і жаль

Ти просто бідна уламка

собака гине над водою

Але я все ще твій раб

І пірнути в потік

Коли пам'ять зупиниться

І океан забуття

Розбиваючи наші серця і наші голови

Назавжди ми возз'єднаємося