Buz - Canfeza

Cahilliğimi şairlik sanmışım onca süre

Hiç gerçeği göstermemiş, sihirli kürem

Sihir diye bir şey yokmuş bile esasında

Şiiri seni geri döndürecek bi' sihir sandım uzun süre

Ne şiir sihirdi ne sen sihirli bir şiir

Seni gösterir beş parmağım beşi bir

Nefes miktarınca seni içime çeken keşidim

Yıktığın köprünün altında bulacaklar leşimi

Beş ilim bilirim beşi sen

Ben noktayım yanımda beş isen

Kafam telaffuzunla kayıtsız şartsız hoşbeş ise

Her harfin ardı kelime her sözcüğün peşi sen

Ellerimi yıkar gibi temizlendim senden

Böyle sevmedim böyle de sevmem

Ellerimi yıkar gibi kurtuldum çamurundan

Yine de sensiz eser yorulmaz elimin hamurundan

Baharım ilk ve sonum Aşk ormanımın musonu

Kuş olup uç ve öğren Gökyüzünün var mı bi sonu?

Kaç ömür sürer buluşmamız denesek Gök ve kuş olup

Neredesin leyla?

Hangi gözde?

Hangi özlü sözde?

Birer çınar dalıyız aynı közde

Neredesin leyla?

Hangi defterlerde?

Üzerlerine kahve dökülmüş nice kitaplarda?

Çık artık şu kitaplardan

Koluma gir ve birlikte ölüme yürüyelim

O’na kavuştuğum anlar da olur mutlaka günü gelir

O gün, o gül, o gün ışıltısından yüzüne vuracak

Yatağıma düş, ayağın kaysın yanıma seril

Aşk.

Aleve ver bu yatak yorganı, parçala çarşafımı

Ben içimde içinde ki senden daha da karmaşığım

Son kaşığım;

Beni sarıp tükettin, aynı yaptığıyla bu yaptığın

Esasında çınara, sarmaşığın

Seni sordular boş bıraktım

Kalemi tuttum koş bıraktır

Zaman sarhoş bir attır

Yapma ayıptır, etme günahtır

Zayıftım… da zayıflık ayıp mı?

Baharım ilk ve sonum Aşk ormanımın musonu

Kuş olup uç ve öğren Gökyüzünün var mı bi sonu?

Kaç ömür sürer buluşmamız denesek Gök ve kuş olup

Весь цей час я думав, що моє незнання — поезія

Ніколи не показав правди, мій чарівний куля

Насправді такого поняття, як магія, не існує.

Довгий час я думав, що поезія — це магія, яка повертає тебе назад

Ні поезія не була чарівною, ні ти чарівною поемою

Я показую тобі свої п'ять пальців п'ять до одного

Я сука, яка всмоктує тебе так само, як дихаю

Вони знайдуть його під зруйнованим вами мостом

Я знаю п’ять наук, а п’ять — це ти

Я в голові, якщо ви п’ятеро поруч зі мною

Якщо моя голова беззастережно гарна з вашою вимовою

Слово після кожної букви, після кожного слова ти

Я був очищений від тебе, наче мию руки

Мені так не подобалося, мені теж не подобається

Я позбувся бруду, наче мив руки

І все-таки без вас робота не втомлюється з тіста моїх рук

Моя весна — це мій перший і останній дощ у моєму лісі кохання

Стань пташкою, літай і навчись Чи є у неба кінець?

Скільки життів нам знадобиться, щоб зустрітися, якщо ми спробуємо стати небом і птахом

Де ти, Лейло?

Який улюблений?

Який стислий псевдонім?

Ми гілки явора в одному вугіллі

Де ти, Лейло?

В яких зошитах?

У багатьох книгах з пролитою на них кавою?

Вийдіть з цих книжок

Візьми мене за руку і разом підемо до смерті

Будуть моменти, коли я його зустріну, день обов’язково настане

Того дня ця троянда буде сяяти на вашому обличчі того дня

Впасти на моє ліжко, послизнутися і лягти біля мене

Любов.

Підпаліть цю ковдру, порвіть мою простирадло

Я навіть складніший всередині, ніж ти

Моя остання ложка

Ти обгорнув мене і пожер, те саме, що зробив

Справді, платан, плющ

Вони запитали вас, я залишив це порожнім

Я тримав ручку, побіг і кинув

Час - п'яний кінь

Соромно робити, гріх робити

Я був слабким… чи соромно бути слабким?

Моя весна — це мій перший і останній дощ у моєму лісі кохання

Стань пташкою, літай і навчись Чи є у неба кінець?

Скільки життів нам знадобиться, щоб зустрітися, якщо ми спробуємо стати небом і птахом