Rainbow - Candyland

And maybe I should take a train and lie down in the aisles

Listenin' awhile to the simple beat singing me to sleep

And maybe I wake at the crack of noon, forgetting where I’m from

Guess there was a hole in our saviour’s bag

Where we fell out and some got dragged

And maybe when I grow up I’ll ride out to sea

And tell tall tales of my home town like it’s somewhere good to be

And then the sea is torn apart and I know Moses is the star

I see a rainbow, through the flames in my eye

I never felt this good, I never got this high

And maybe it is evening and the street lamps start to shine

Stretching like a string of sorrows down unto the dazzling waters

Where lonely dockside daughters are pacing out the pier

And they say the old money is passing through

Well smack my brows on the avenue

And then the stars begin to rock like Galileo drunk

And see me looking skyward — not knowing who to thank

For I hurt from holding secrets, this Jericho’s on fire

A burning necklace 'round me, these city walls surround me

I see a rainbow, through the flames in my eye

I never felt this good, I never got this high

I bleed so that the stars may shine

Wild horses are kicking inside me

And maybe some seek comfort here with sounds of crystal streams

With dreams of nightingales, seen only in battered books

Riding from the subway trains, screaming from the cracks

And love like a healer for every wound — but no one’s saved

No one’s immune

I see a rainbow, through the flames in my eye

I never felt this good, I never got this high

І, можливо, мені варто сісти на потяг і лягти в проходах

Слухаю деякий простий ритм, який співає Мені за спати

І, можливо, я прокидаюся опівдні, забуваючи, звідки я

Здогадайтеся, що в сумці нашого рятівника була дірка

Де ми посварилися, а декого потягнули

І, можливо, коли я виросту, я поїду в море

І розповідати про моє рідне місто так, ніби там добре бути

А потім море розривається, і я знаю, що Мойсей — зірка

Я бачу веселку крізь полум’я в мому очі

Я ніколи не відчував себе так добре, я ніколи не отримував такий кайф

І, можливо, настав вечір, і вуличні ліхтарі починають світити

Протягнувшись, як нитка смутку, до сліпучих вод

Там, де на пристані крокують самотні дочки

І кажуть, що старі гроші проходять

Ну, чмокаю на проспекті

А потім зірки починають качати, як п’яний Галілей

І побачите, як я дивлюсь у небо — не знаю, кому дякувати

Оскільки мені боляче від зберігання секретів, цей Єрихон горить

Палаюче намисто навколо мене, ці міські стіни оточують мене

Я бачу веселку крізь полум’я в мому очі

Я ніколи не відчував себе так добре, я ніколи не отримував такий кайф

Я течу кров’ю, щоб зірки сяяли

Всередині мене брикаються дикі коні

І, можливо, дехто шукає втіхи тут зі звуками кришталевих потоків

З мріями про солов’їв, які можна побачити лише в побитих книгах

Їхати з поїздів метро, ​​кричати з тріщин

І любіть, як цілитель для кожної рани — але ніхто не врятований

Ніхто не застрахований

Я бачу веселку крізь полум’я в мому очі

Я ніколи не відчував себе так добре, я ніколи не отримував такий кайф