Bêbado pintor - Camané

Era noite invernosa e o vento desabrido

Num louco galopar ferozmente rugia

Vergastando os pinhais pelos campos corria

Como um triste grilheta ao degredo fugido

Num antro pestilento, infame e corrompido

Imagem de bordel, cenário de caverna

Vendia-se veneno à luz duma lanterna

À turba que se mata ingerindo aguardente

Estava um jovem pintor atrofiando a mente

Encostado sem brio ao balcão da taberna

Rameiras das banais, num doido desafio

Exploravam do artista a sua parca féria

E ele na embriaguez do vinho e da miséria

Cedia às tentações daquele mulherio

Nem mesmo a própria luz nem mesmo o próprio frio

Daquele vazadouro onde se queima a vida

Faziam incutir à corja pervertida

Um sentimento bom de amor e compaixão

P’lo ébrio que encostava a fronte ao vil balcão

De nauseabunda cor e tábua carcomida

Encostado sem brio

Ao balcão da taberna

De nauseabunda cor

E tábua carcomida

O bêbado pintor

A lápis desenhou

O retrato fiel

Duma mulher perdida

O bêbado pintor

A lápis desenhou

O retrato fiel

Duma mulher perdida

Impudica mulher

Por entre o vil bulício

De copos tilintando

E de boçais gracejos

Agarrou-se ao rapaz

E cobrindo-o de beijos

Perguntou-lhe a sorrir

Qual era o seu oficio

Agarrou-se ao rapaz

E cobrindo-o de beijos

Perguntou-lhe a sorrir

Qual era o seu oficio

Ele a cambalear

Fazendo um sacrifício

Lhe diz a profissão

Em que se iniciou

Ela escutando tal

Pedindo alcançou

Que então lhe desenhasse

O rosto provocante

E num sujo papel

As feições da bacante

O bêbado pintor

A lápis desenhou

Retocou o perfil

E por baixo escreveu

Numa legível letra

O seu modesto nome

Que um ébrio esfarrapado

E o rosto cheio de fome

Com voz rascante e rouca

À desgraçada leu

Que um ébrio esfarrapado

E o rosto cheio de fome

Com voz rascante e rouca

À desgraçada leu

Esta, louca de dor

Para o jovem correu

Beijando-lhe muito o rosto

Abraça-o de seguida

Era a mãe do pintor

E a turba comovida

Pasma ante aquele quadro

Original, e estranho

Enquanto o pobre artista

Amarfanha o desenho

O retrato fiel

Duma mulher perdida

Була зимова ніч і дикий вітер

У шаленому галопі люто заревів

Перегинаючи соснові ліси через поля, я побіг

Як сумний кайдан до втекла бан

У ганебному, сумнозвісному і зіпсованому лігві

Зображення борделя, печерного пейзажу

При світлі ліхтаря продавали отруту

Натовпу, що вбиває себе, ковтаючи бренді

Був молодий художник, який атрофував свій розум

Притулившись до стійки таверни

Банальні повії, в божевільному виклику

Вони досліджували обмежений відпочинок художника

А він у пияцтві від вина й у біді

Я піддався спокусам тієї жінки

Навіть не саме світло, навіть сам холод

З того смітника, де спалюється життя

Вони змусили прищепити збочену натовпу

Гарне почуття любові та співчуття

За п’яним, що схилився перед мерзенним балконом

Де нудота, багато кольорів і з’їдена дошка

нахил тьмяний

Біля прилавка таверни

Нудота багато кольорів

і з'їдена дошка

п'яний художник

олівцем намалював

Вірний портрет

про втрачену жінку

п'яний художник

олівцем намалював

Вірний портрет

про втрачену жінку

нечиста жінка

Серед мерзенної метушні

З дзвінких келихів

І дурні жарти

Причепитися до хлопчика

І накриває його поцілунками

попросив його посміхнутися

Якою була твоя робота

Причепитися до хлопчика

І накриває його поцілунками

попросив його посміхнутися

Якою була твоя робота

він хитається

Принесення жертви

Розповідає про професію

Звідки почалося

вона слухає таке

запитання досягнуто

що потім притягне тебе

Провокаційне обличчя

І на брудному папері

Особливості вакханки

п'яний художник

олівцем намалював

Відретушував профіль

І внизу написав

розбірливим почерком

Твоє скромне ім'я

Який обірваний п'яний

І обличчя, повне голоду

З хрипким і хрипким голосом

до невдалого читання

Який обірваний п'яний

І обличчя, повне голоду

З хрипким і хрипким голосом

до невдалого читання

Цей, божевільний від болю

Бо юнак побіг

Багато цілував її обличчя

Тоді обійми його

Вона була матір'ю художника

І натовп рухався

Вражений цією картиною

Оригінально і дивно

Поки бідний художник

Зімніть малюнок

Вірний портрет

про втрачену жінку