Wreath Of Seven Stars - Cadacross

From where the eye can see beyond miles

From the top of mountain high

I found it shining on the ground

Blood-red like dragons tear it was

The second by placing spoon on a stump

From magpies nest I obtained

What a beauty met my eyes

When silver in daylight sparked

From where great rivers run down to the ocean

Where winds weep and waves forever sing

From there I found the third, on a reef

Like blazing fire it was

Burning like a lively golden flame

From where the treetops reach out to the blue sky

In the deep woods, where no man-made pathways go

From there the fourth-one I did find

From inside the trunk of great pine tree

On a mossy bed scarlet glew and I went on

To a place where goblins once used to live

Long before our days

At the end of cavern deep and dark

I found it, gray as a dragons scale

For you my sweetest wolverine I forge a wreath of seven stars

So that in the times of darkness it reminds us

Of the glory of our days

Beyond the horizon where crimson sun sets

We will sail to our haven afar

If winds favour and the storms let us go free

With sails of silver, with helm of gold

Towards the cosmic seas we sail

Wreath will guide our way

Descending glory of our days…

Звідки око може бачити за милі

З вершини гори високо

Я бачив, що світить на землі

Криваво-червоний, як дракони розривають його

Другий, поставивши ложку на пеньок

З гнізда сороки я отримав

Яка краса бачилася моїм очам

Коли срібло при денному світлі іскрилося

Звідки великі річки спускаються до океану

Де плачуть вітри і вічно співають хвилі

Звідти я знайшов третій, на рифі

Це було як палаючий вогонь

Горить, як жваве золоте полум’я

Звідки верхівки дерев сягають синього неба

У глибокому лісі, де не ведуть рукотворні стежки

Звідти я знайшов четвертий

Зсередини стовбур великої сосни

На замшілому ліжку червоно сяяло, і я поїхав далі

До місця, де колись жили гобліни

Задовго до наших днів

В кінці печери глибока й темна

Я знайшов його, сірий, як луска дракона

Для тебе моя найсолодша росомаха я кую вінок із семи зірок

Так що в часи темряви це нагадує нам

Про славу наших днів

За горизонтом, де сідає багряне сонце

Ми попливемо до нашого притулку далеко

Якщо сприятливі вітри й шторми, відпустіть нас вільні

Із срібними вітрилами, із золотим кермом

Ми пливемо до космічних морів

Вінок буде вести наш шлях

Східна слава наших днів…