Setiembre Del 88 - Cacho Castaña

: Si vieras que triste que esta la Argentina, tiene la mirada

De los caminantes que ya no caminan, se muere de pena por tanta mentira,

de tanta promesa por nadie cumplida, si vieras sus calles que tanto reían,

ya no son las mismas

Si vieras que triste que esta la Argentina, tiene la nostalgia de

Aquellos amantes que nunca se olvidan, la hicieron de goma parece mentira,

la gente se escapa pero no hay salida, y hasta los gorriones de tanta tristeza

se fueron de gira

Septiembre de 1988, Buenos Aires, Argentina;

querido amigo, se me acaba de

volcar el mate sobre la carta que te iba a mandar, por eso te vuelvo a escribir,

me alegra mucho saber que te va bien, aquí la cosa sigue igual,

pero de una manera u otra vamos a salir adelante, hay algo que no se debe

perder nunca

Y es la esperanza

Si vieras que linda que esta la Argentina, tiene la mirada de la

Primer novia que nunca se olvida, desde los balcones llueven las glicinas,

y a pesar de todo camina y camina, si vieras de nuevo que linda y que grande

que esta mi Argentina

Bs. As. sigue, llena de gorriones, hay nuevos poetas que

Escriben sus tangos y hay nuevos cantores y sigue teniendo la vieja locura que

al doblar la esquina haya una aventura, ya ves sigue viva y a pesar de todo

llena de ternura

Si acaso te encuentras, con otro emigrante decile que vuelva que pronto seremos

mejores que antes, que todo fue culpa de cuatro atorrantes que solo lograron

que el pueblo no cante

Volvé cuando quieras que juntos podremos salir adelante."

: Якщо ви бачили, яка Аргентина сумна, вона має вигляд

З тих, хто більше не ходить, вони вмирають від смутку за стільки брехні,

Стільки обіцянок, які ніхто не виконав, якби ви бачили його вулиці, які так сміялися,

вони вже не ті

Якщо ви бачили, як сумна Аргентина, у неї є ностальгія

Ті закохані, які ніколи не забувають, зробили його з гуми, це здається неймовірним,

люди тікають, а виходу немає, і навіть горобці стільки смутку

вони їздили на гастролі

вересень 1988 р., Буенос-Айрес, Аргентина;

дорогий друже, я щойно скучив

налийте подружку на листа, який я збирався вам надіслати, тому я пишу вам знову,

Мені дуже приємно знати, що у вас все добре, тут усе залишається незмінним,

але так чи інакше ми збираємося випередити, є те, чого бути не повинно

ніколи не втрачати

і це надія

Якби ви бачили, яка гарна Аргентина, вона має вигляд

Перша наречена, яка ніколи не забувається, з балконів дощ гліцинія,

і незважаючи ні на що, ходіть і ходіть, якби ви знову побачили, яка гарна і яка велика

яка моя Аргентина

Буенос-Айрес продовжується, повний горобців, з'являються нові поети, які

Вони пишуть свої танго, з’являються нові співаки, і вони все ще мають старе божевілля

коли за ріг виходить пригода, ви бачите, що вона все ще жива і незважаючи ні на що

сповнена ніжності

Якщо випадково зустрінеш іншого емігранта, скажи йому, щоб він повернувся, ми скоро будемо

краще, ніж раніше, що у всьому винні чотири придурки, які тільки впоралися

щоб народ не співав

Повертайтеся, коли захочете, разом ми зможемо досягти успіху».