Женщина - Бутырка

Где-то далеко ждет меня давно женщина

Подойдет к окну, все ей по плечу, верная

И назло дождю сдержит вновь слезу горькую,

А душа болит, только дождь стучит, тихо повторит

Тихо повторит, желтый лист горит пламенем

Вот который год письмами живет краткими

Да не отступить, все бы пережить, сильная,

А душа болит, только дождь стучит нотами обид

Сядет вышивать, ведь она и мать славная

Медленно берет, песню запоет давнюю

Дети тут как тут, сразу подпоют, умницы

Долго не уснут, сказку на ночь ждут добрую

Так пускай же все на земле, кто ждет — встретятся

Нету у любви срока давности, верится

Пусть недалеко огонек родной светится

К близким и родным скоро мы придем, верится!

Десь далеко чекає на мене давно жінка

Підійде до вікна, все їй по плечу, вірна

І на зло дощу дотримає знову сльозу гірку,

А душа болить, тільки дощ стукає, тихо повторить

Тихо повторить, жовтий лист горить полум'ям

Ось який рік листами живе короткими

Так не відступити, всі би пережити, сильна,

А душа болить, тільки дощ стукає нотами образ

Сяде вишивати, адже вона й мати славна

Повільно бере, пісню заспіває давню

Діти тут як тут, відразу підспівають, розумниці

Довго не заснуть, казку на ніч чекають добру

То хай же все на землі, хто чекає— зустрінуться

Нема в любові терміну давності, віриться

Нехай недалеко вогник рідний світиться

До близьких і рідних скоро ми прийдемо, віриться!