Одинок - Bumaje

Сразу забыть и не вспомнить,

твои глаза будто волны,

накрывали меня с головой,

я забывал про холод, ныряю в твой омут.

Да мы наполнены фразами,

подобраны кем-то в пазлы мы,

пусть и такие родные,

но всё-таки разные (всё-таки разные)

Мимо летели машины,

этот город казался большим мне,

пусть тут так мало места,

но ты, заполнила всё в моей жизни.

Слишком жарко, слишком жарко,

слишком жарко, слишком жарко, для двоих,

слишком жадный, слишком жадный,

прям как ты.

Да мы растопим весь снег,

солнцем будем греть по весне,

с тобой время быстрей,

это в песне не спеть,

но ты, опять далеко,

где-то среди сотен планет,

и я ищу тебя глазами,

но тебя …

Видимо здесь одинок,

видимо здесь одинок,

видимо здесь одинок,

весь мир — мой мир, наполненный из нот.

Демоны внутри просят меня повторить,

и я под утро походу потухну на кухне,

люди неустанно продолжали говорить,

и твоё имя что забыл, упадёт на слух мне.

Выдуманный мир, который выдумали мы,

светились ярко будто фонари и быстро погасли,

это не лего твою мать,

это просто моя жизнь разбивалась так часто.

Выдуманный праздник в котором мы актёры,

помнишь этот май?

В котором будто кома,

это линия сплошная, мне напоминала шрамы

мы на линии огня, хватаю твои пули жадно.

Воздух, воздух

мне нужен, как доза,

отдышаться бы немного,

и где тут рестарт?

Я любил тебя просто,

да, я любил тебя просто,

или походу был слаб.

Видимо здесь одинок,

видимо здесь одинок,

видимо здесь одинок,

весь мир — мой мир, наполненный из нот.

Відразу забути і не згадати,

твої очі наче хвилі,

накривали мене з головою,

я забув про холод, пірнаю у твій вир.

Так ми наповнені фразами,

підібрані кимось у пазли ми,

нехай і такі рідні,

але все-таки різні (все-таки різні)

Повз летіли машини,

це місто здавалося великим мені,

нехай тут так мало місця,

але ти, заповнила все в моєму житті.

Надто спекотно, надто спекотно,

надто спекотно, надто спекотно, для двох,

занадто жадібний, занадто жадібний,

прямий як ти.

Так ми розтопимо весь сніг,

сонцем грітимемо по весні,

з тобою час швидше,

це в пісні не заспівати,

але ти, знову далеко,

десь серед сотень планет,

і я шу тебе очима,

але тебе …

Мабуть, тут самотній,

мабуть тут самотній,

мабуть тут самотній,

весь світ - мій світ, наповнений з нот.

Демони всередині просять мене повторити,

і я під ранок походу згасну на кухні,

люди невпинно продовжували говорити,

і твоє ім'я що забув, впаде на слух мені.

Вигаданий світ, який вигадали ми,

світилися яскраво ніби ліхтарі і швидко згасли,

це не легко твою матір,

це просто моє життя розбивалося так часто.

Вигадане свято в якому ми актори,

пам'ятаєш цей травень?

У якому ніби кома,

це лінія суцільна, мені нагадувала шрами

ми на лінії вогню, хапаю твої кулі жадібно.

Повітря, повітря

мені потрібний, як доза,

віддихатися би трохи,

і де тут рестарт?

Я любив тебе просто,

так, я любив тебе просто,

або походу був слабкий.

Мабуть, тут самотній,

мабуть тут самотній,

мабуть тут самотній,

весь світ - мій світ, наповнений з нот.