Lady Margaret - Buffy Sainte-Marie

Lady Margaret

Sweet William rose one morning bright

And dressed himself in blue

Come tell to me the long lost love

Between Lady Margaret and you

I know no harm of Lady Margaret, said he And I hope she knows none of me But tomorrow morning before eight o’clock

Lady Margaret my bride shall be As Lady Margaret was in her chamber high

A-combing up her hair

She spied sweet William and his bride

As they to the church drew near

She threw down her ivory comb

And tossed back her hair

And from the room a fair lady came

That was seen in there no more

The day being gone and the night being come

When most men were asleep

Sweet William spied Lady Margaret’s ghost

A-standing at his bed feet

How do you like your bed?

she said

And how do you like your sheet?

And how do you like the fair lady

That lies in your arms asleep?

Very well do I like my bed, said he Very well do I like my sheet

But better do I like the fair lady

That is standing at my bed feet

The night being gone and the day being come

When most men were awake

Sweet William said he was troubled in his head

From a dream he had last night

He called his weary waiting maids

By one, by two, by three

And last of all, with his bride’s consent

Lady Margaret he went to see

He went unto the parlor door

He knocked until he made things ring

But none was so ready as her own dear brother

To arise and let him in Is Lady Margaret in the parlor?

said he Or is she in the hall

Or is she in her chamber high

Among the gay ladies all?

Lady Margaret is not in the parlor, said he She is neither in the hall

She is in her coffin

And a-lying by the wall

Tear down, tear down, those milk white sheets

They are made of silk so fine

That I may kiss Lady Margaret’s cheek

For ofttimes she has kissed mine

The first that he kissed was her rosy cheek

The next was her dimpled chin

The last of all was her clay-cold lips

That pierced his heart within

Tear down, tear down those milk white sheets

They are made of silk so fine

Today they hang around Lady Margaret’s corpse

And tomorrow they will hang around mine

Lady Margaret died of pure, pure love

Sweet William died of sorrow

They are buried in one burying ground

Both side and side together

Out of her grave grew a red rose

And out of his a briar

They grew in a twining true lover’s knot

The rose and the green briar

Child #74

Printed in Folksongs of the South by Cox

versions recorded by Hedy West, Buffy Ste.

Marie, Sally Rogers

filename[ LADYMARG

SF

===DOCUMENT BOUNDARY===

Леді Маргарет

Милий Вільям піднявся одного ранку яскравим

І одягнувся в синє

Приходь, розкажи мені давно втрачене кохання

Між леді Маргарет і вами

Я не знаю шкоди леді Маргарет, — сказав він  І я сподіваюся, що вона нікого про мене не знає Але завтра вранці до восьмої години

Леді Маргарет моя наречена буде такою, якою була леді Маргарет у своїй кімнаті високо

А-розчісує волосся

Вона підгледіла милого Вільяма та його наречену

Коли вони наближалися до церкви

Вона кинула гребінець зі слонової кістки

І відкинула назад волосся

І з кімнати вийшла прекрасна дама

Більше цього не бачили

Минув день і настала ніч

Коли більшість чоловіків спали

Милий Вільям підгледів привид леді Маргарет

A-стоячи біля ніг його ліжка

Як вам твоє ліжко?

вона сказала

А як вам ваш аркуш?

А як вам прекрасна леді

Це лежить у твоїх руках спить?

"Дуже добре, мені подобається моє ліжко", - сказав він. "Дуже добре, мені подобається моя простирадла".

Але краще мені подобається прекрасна леді

Це стоїть біля ніг мого ліжка

Минула ніч і настав день

Коли більшість чоловіків не спали

Милий Вільям сказав, що в нього хвилює голова

Із сну, який він бачив минулої ночі

Він покликав своїх втомлених чекаючих покоївок

По один, два, три

І насамкінець за згодою його нареченої

Він пішов до леді Маргарет

Він підійшов до дверей вітальні

Він стукав, доки не змусив щось дзвонити

Але жодна не була так готова, як її рідний дорогий брат

Щоб встати і впустити його Леді Маргарет у гостині?

сказав він Або вона в залі

Або вона в своїй кімнаті високо

Серед геїв всі?

Леді Маргарет не в гостині, — сказав він  Її ні у залі

Вона у своїй труні

І лежати біля стіни

Зривай, зривай, ті молочно-білі простирадла

Вони зроблені з шовку, так тонкого

Щоб я міг поцілувати щоку леді Маргарет

Вона часто цілувала мене

Першим, що він поцілував, була її рум’яна щока

Наступним був її підборіддя з ямочками

Останніми були її холодні як глина губи

Це пронизало його серце всередині

Зривайте, розривайте ті молочно-білі простирадла

Вони зроблені з шовку, так тонкого

Сьогодні вони висять біля трупа леді Маргарет

А завтра вони будуть крутитися біля мене

Леді Маргарет померла від чистого, чистого кохання

Милий Вільям помер від горя

Вони поховані в одному могильнику

І збоку, і збоку разом

З її могили виросла червона троянда

І з його шипшини

Вони зросли в зв’язку справжнього коханця

Троянда і зелена шипшина

Дитина №74

Надруковано в Народних піснях Півдня Кокса

версії, записані Hedy West, Buffy Ste.

Марі, Саллі Роджерс

ім'я файлу [ LADYMARG

SF

===МЕЖА ДОКУМЕНТУ===