Строчками слёз - Breakwar

Изгибом тонким, нежным,

Она коснется меня,

Станет камнем, стержнем,

День ото дня.

Пройдут дожди, снега,

За тучами солнца свет,

Пройдет стороной беда,

Что мучила столько лет,

И столько отняло сил,

Борьба с самим собой,

Как я до этого жил,

Не видя себя самого.

Изгибом тонким, нежным,

Она коснется меня,

Станет камнем, стержнем,

День ото дня.

Останется дорожка следов,

Ведущих к сердцу,

Заря возродится и вновь,

Искрясь пробежит по сердцу.

Пора забыть все то,

Что жгло, терзало,

Убить в себе то зло,

Что судьбы ломало.

И строчки слез по стеклу,

Исписаны окна,

Идет песчинка ко дну,

Душа промокла.

Пора забыть все то,

Что жгло, терзало,

Убить в себе то зло,

Что судьбы, ломало.

Тропой извилистой, темной,

Крадешься ты в тишине,

Я знаю, ты остаешься,

Навеки, навеки, во мне.

Изгибом тонким, нежным,

Она коснется меня,

Станет камнем, стержнем,

День ото дня.

И строчки слез по стеклу,

Исписаны окна,

Идет песчинка ко дну,

Душа промокла.

Останется дорожка следов,

Ведущих к сердцу,

Заря возродится и вновь,

Искрясь пробежит по сердцу.

Тропой извилистой, темной,

Крадешься ты в тишине,

Я знаю, ты остаешься,

Навеки, навеки, во мне.

Тропой извилистой, темной,

Крадешься ты в тишине,

Я знаю, ты остаешься,

Навеки, навеки, во мне.

Вигином тонким, ніжним,

Вона торкнеться мене,

Стане каменем, стрижнем,

День від дня.

Пройдуть дощі, сніги,

За хмарами сонця світло,

Пройде стороною біда,

Що мучила стільки років,

І стільки забрало сил,

Боротьба з самим собою,

Як я до цього жив,

Не бачачи себе самого.

Вигином тонким, ніжним,

Вона торкнеться мене,

Стане каменем, стрижнем,

День від дня.

Залишиться доріжка слідів,

Ведучих до серця,

Зоря відродиться і знову,

Іскрячись пробіжить по серцю.

Час забути все те,

Що палило, терзало,

Вбити в собі те зло,

Що долі ламало.

І рядки сліз по скла,

Виписані вікна,

Йде піщинка на день,

Душа промокла.

Час забути все те,

Що палило, терзало,

Вбити в собі те зло,

Що долі, ламало.

Стежкою звивистої, темної,

Крадешся ти в тиші,

Я знаю, ти залишаєшся,

Навіки, навіки, у мені.

Вигином тонким, ніжним,

Вона торкнеться мене,

Стане каменем, стрижнем,

День від дня.

І рядки сліз по скла,

Виписані вікна,

Йде піщинка на день,

Душа промокла.

Залишиться доріжка слідів,

Ведучих до серця,

Зоря відродиться і знову,

Іскрячись пробіжить по серцю.

Стежкою звивистої, темної,

Крадешся ти в тиші,

Я знаю, ти залишаєшся,

Навіки, навіки, у мені.

Стежкою звивистої, темної,

Крадешся ти в тиші,

Я знаю, ти залишаєшся,

Навіки, навіки, у мені.