Brian Hennesy - Bobby Bare

Brian Hennessey sat back and let the gypsy read his palm

When he saw her eyes grow wide and wild and dark

And she whispered through her toothless gums and clutched him by the arm

She said, «Boy, I fear I see the devil’s mark.»

Brian Hennessey just laughed and pealed the ten-spot from his roll

'Cause he’d never ever known the taste of fear

But he wondered why the summer nights should suddenly turn cold

As the gypsy’s words come ringing in his ear.

«You can run, you can hide, Brian Hennessey.», she cried

«But you can’t escape the fate that’s in your hand.

And say how does it feel to have dealt your final deal?

Go on lay down Brian you’re a dying man.»

Brian Hennessey walked through the doors of the Dining Dog Saloon

Where he stopped to have his nightly glass of gin

And the one-eyed scar-faced stranger a dealing blackjack in the gloom

Winked his ghastly grey glass eye and dealt him in.

Brian watched in fascination as the stranger’s fingers flew

Why he’d never seen such cheatin' done before

And his hand closed round a handle of his snub-nose 32

When the gypsy’s warning come to him once more.

«You can run, you can hide, Brian Hennessey.», she cried

«But you can’t escape the fate that’s in your hand.

And say how does it feel to have dealt your final deal?

Go on lay down Brian you’re a dying man.»

Brian Hennessey just folded up his cards and walked away

Holding back the rage that burned his soul

And he stopped to have some coffee at the Mockingbird Cafe

But that slender blue eyed waitress was his goal.

And a few words from his silver tongue soon turned her flutty head

She said, «My husband’s out of town, you need not fear.»

But as he pressed her to the softness of her flutty-feathered bed

On her pillows he saw written bright and clear.

Oh, you can run, you can hide, daring letters clear and wide

Said you can’t escape the fate that’s in your hand

And say how does it feel to have dealt your final deal

Go on lay down Brian you’re a dying man.

Brian Hennessey he stumbled down the stairs into the street

And from that day on he changed his wicked life

And he never drunk or gambled and he never dealt no dough

And he never touched another fellow’s wife.

And years later he met the gypsy when his days were almost done

He said, «Ha, ha, I beat your curse don’t you know.»

But when she saw the frightened, trembling, withered wretch that he’d become

She said, «Brian, you died twenty years ago.»

«Because you ran and you hid that’s exactly what you did

But you didn’t escape the fate that’s in your hand.

And say how did it feel to have dealt your final deal?

Go on lay down Brian you’re a dying man…»

Браян Хеннессі відкинувся й дозволив циганові читати його на долоні

Коли він бачив, як її очі розширилися, дикі й темні

А вона прошепотіла крізь беззубі ясна й схопила його за руку

Вона сказала: «Хлопче, я боюся, що бачу слід диявола».

Брайан Хеннессі тільки засміявся і зняв десятку зі свого роллу

Тому що він ніколи не знав смаку страху

Але він замислювався, чому літні ночі раптом стають холодними

Коли слова цигана лунають у вусі.

«Ти можеш бігти, ти можеш сховатися, Брайане Хеннессі», — кричала вона

«Але ви не можете уникнути долі, яка у ваших руках.

І скажіть, як ви відчуєте, уклавши свою остаточну угоду?

Давай лягай, Брайан, ти вмираюча людина».

Браян Хеннессі увійшов у двері Ding Dog Saloon

Там, де він зупинився, щоб випити свій нічний келих джину

І одноокий незнайомець із шрамовим обличчям роздає блекджек у темряві

Підморгнув своїм жахливим сірим скляним оком і наніс його.

Браян зачаровано спостерігав, як пальці незнайомця злітають

Чому він ніколи раніше не бачив такого обману

І його рука обвила ручку його кирпатого носа 32

Коли циган знову приходить до нього.

«Ти можеш бігти, ти можеш сховатися, Брайане Хеннессі», — кричала вона

«Але ви не можете уникнути долі, яка у ваших руках.

І скажіть, як ви відчуєте, уклавши свою остаточну угоду?

Давай лягай, Брайан, ти вмираюча людина».

Браян Хеннессі просто склав свої картки й пішов

Стримуючи лють, що палила його душу

І він зупинився випити кави в Mockingbird Cafe

Але ця струнка блакитноока офіціантка була його метою.

І кілька слів із його срібного язика незабаром перевернули її пухнасту голову

Вона сказала: «Мого чоловіка за місто, не треба боятися».

Але коли він притискав її до м’якості її ліжка з пухнастим пером

На її подушках побачив напис яскраво й чітко.

Ой, можна бігти, можна сховатися, сміливі букви ясні й широкі

Сказав, що не втечеш від долі, яка у твоїх руках

І скажіть, як ви відчуєте, уклавши свою остаточну угоду

Давай лягай, Брайан, ти вмираюча людина.

Брайан Хеннессі спіткнувся зі сходів на вулицю

І з того дня він змінив своє зле життя

І він ніколи не пив, не грав у азартні ігри і ніколи не дав грошей

І він ніколи не торкався до дружини іншого хлопця.

А через роки він зустрів циганку, коли його дні майже закінчилися

Він сказав: «Ха, ха, я зміг твоє прокляття, хіба ти не знаєш».

Але коли вона побачила переляканого, тремтливого, висохлого нещасного, яким він став

Вона сказала: «Брайане, ти помер двадцять років тому».

«Тому що ти втік і приховав, це саме те, що ти зробив

Але ти не уникнув долі, яка у твоїх руках.

І скажіть, що ви відчували, уклавши свою остаточну угоду?

Давай лягай, Брайан, ти вмираюча людина…»