The Last Missive - Blinded By Faith

Bamberg, July 24 1628

My dear, O dearest Margaret

How I wish to hold you in my arms!

But, I shall never again

As I’m rotting in a cold cell

Condemned for odious crimes I’ve never commit

Please, pardon my awful writing

I can barely hold a feather

Since my torturers have crushed my finger

As you can see, I’m still bleeding while writing this letter…

I was accused of sorcery and as you know

At the Church Court, you’re guilty even when you’re not

In the obscure atmosphere of a dirty dungeon

I was stripped naked and whipped

By merciless, masked persecutors

Your pain is their gain, so you’d yell in vain

Tied to the rack and quartered

Every fibre of my frame ached

O the ripping suffering I endured…

But I’ll spare you the most gruesome details

Unable to bear further torture

I had to make up some sins

And denounce my accomplices…

What a pathetic masquerade!

Tomorrow, I’ll be burned on the pyre

I just can’t sleep at night

Assailed by haunting visions…

I did nothing wrong, my conscience is pure

In my mind I’ll be innocent until the end

They can attack my weak flesh

But my soul remains unstained!

My judges will be judged

For their twisted caricature of justice

Feeble slaves, clung to their bible

Dedicating a cult to abomination

When ignorance is sovereign

Superstitions kill and Faith rhymes with Crimes

One of my jailers

Whose heart still knows human feelings

Promised me to give you this missive

As soon as you receive it

Run away from this land of madness

The sun goes down,.

A mournful organ

Seems to groan a theme for my requiem

Farewell, beloved daughter

Your father shall embrace you nevermore…

Бамберг, 24 липня 1628 року

Моя люба, о найдорожча Маргарет

Як я бажаю тримати вас у обіймах!

Але я ніколи більше не буду

Як я гнию в холодній камері

Засуджений за одіозні злочини, яких я ніколи не робив

Будь ласка, вибачте за моє жахливе написання

Я ледве тримаю піринка

Відколи мої мучителі розчавили мені палець

Як ви бачите, я все ще стікаю кров’ю, коли пишу цей лист…

Мене звинуватили в чаклунстві, і як ви знаєте

У церковному суді ви винні, навіть якщо ні

У темній атмосфері брудного підземелля

Мене роздягли догола й побили

Безжальними переслідувачами в масках

Твій біль — їхня вигода, тому ви б марно кричали

Прив’язаний до стійки й розбитий на четвертинки

Кожне волокно мого каркасу боліло

О розривні страждання, які я переніс…

Але я збережу вас від найжахливіших деталей

Не витримає подальших тортур

Мені довелося виплачувати деякі гріхи

І викривати моїх спільників…

Який жалюгідний маскарад!

Завтра мене спалять на вогні

Я просто не можу спати вночі

Вражений неприємними видіннями…

Я нічого поганого не зробив, моя совість чиста

У моєму розумі я буду невинним до кінця

Вони можуть атакувати мою слабку плоть

Але моя душа залишається незаплямованою!

Мої судді будуть судити

За їх викривлену карикатуру на справедливість

Слабкі раби, чіплялися за свою біблію

Присвячення культу гидоті

Коли невігластво є суверенним

Забобони вбивають, а Віра римується зі Злочинами

Один із моїх тюремників

Чиє серце ще знає людські почуття

Обіцяв мені дати вам це повідомлення

Як тільки ви отримаєте його

Тікай із цієї країни божевілля

Сонце заходить,.

Скорбний орган

Здається, стогне тема для мого реквієму

Прощай, кохана донечко

Твій батько ніколи не обійме тебе...