The Krog Street Strut - Blair Crimmins and the Hookers

Here in this town, there’s a cloud overhead,

Its shadows are gardens,

It rains in our beds,

A paralyzed loneliness lies here along with the dead,

And the living, like me,

Fear remains with me and guilt never leaves,

At night, through my window, all I ever see,

Is a view of that bridge that leads somewhere where I’ll never be,

Though I long to go.

From under that bridge, I hear melodies roar!

Light flickers my windows!

Drums rattle my doors!

The preacher told me, «They're all sinners and whores,

Their laughter is tormenting me!»

Well, one night out of weakness,

And a thirst in my throat,

I ran to that bridge,

I swore I’d never go!

At the end of that tunnel, I saw a fiery light!

I walked in hanging my head and cried,

Came out struttin' on the other side!

Well now I feel so,

Like I got somewhere to go!

I’m gonna strut right through, gonna tear that town,

And show them all that there’s a new man around!

Got a spring in my step,

Fire in my bones!

Road turns a way I never knew before,

Tell the preacher «Amen!»

let him pay the bill,

Leave the Devil outside til he makes a deal!

No, I never believed that anything could have changed!

And the walls that surround me,

They would always remain!

Come tomorrow mornin',

I might just feel the same,

Then I’ll walk back down to that old bridge,

And I’ll come right back out struttin' again!

Oh momma, now, don’t you cry,

I gotta play for the winning side,

Cause I just lost so many days,

I gotta roll that dice, gotta play the game,

Now more clearly I can see,

I ain’t got no need to leave!

Cause I laugh with the sinners that I used to hear,

And I waltz with the demons that I used to fear!

Тут, у цьому місті, хмара над головою,

Його тіні - сади,

Дощ у наших ліжках,

Тут разом із мертвими лежить паралізована самотність,

І живий, як я,

Страх залишається зі мною і провина ніколи не залишає,

Вночі через моє вікно все, що я бачу,

Це вид на той міст, що веде кудись, де я ніколи не буду,

Хоча я багато поїхати.

З-під мосту лунають мелодії!

Світло мерехтить у моїх вікнах!

Барабани гримлять моїми дверима!

Проповідник сказав мені: «Всі вони грішники і повії,

Їхній сміх мене мучить!»

Ну, однієї ночі від слабкості,

І спрага в моєму горлі,

Я побіг до того мосту,

Я поклявся, що ніколи не піду!

В кінці тунелю я побачив вогняне світло!

Я зайшов, похиливши голову, і плакав,

Вийшов з іншого боку!

Ну, тепер я так відчуваю,

Наче мені є куди піти!

Я пройду навпіл, розірву це місто,

І покажіть їм, що навколо нова людина!

У мене на кроку весна,

Вогонь у моїх кістках!

Дорога повертає так, як я ніколи не знав,

Скажіть проповіднику «Амінь!»

нехай він оплатить рахунок,

Залиште диявола на вулиці, доки він не укласти угоду!

Ні, я ніколи не вірив, що щось могло змінитися!

І стіни, що оточують мене,

Вони б завжди залишалися!

Приходь завтра вранці,

Я можу відчувати те саме,

Тоді я повернуся до старого мосту,

І я знову повернуся, розгулявшись!

Ой, мамо, ти не плач,

Я мушу грати на сторону переможця,

Тому що я щойно втратив стільки днів,

Я мушу кидати ці кістки, грати в гру,

Тепер я бачу чіткіше,

Мені не потрібно відходити!

Бо я сміюся з грішниками, яких коли чув,

І я вальсу з демонами, яких боявся!