Strix Nebulosa - Blackthorn

Out from her lair we stepped into the light

Deep forest was in our sight

Glades seemed avulsed wounds on the firmament

With bonelike branches a quiet moon was pent

Take heed, for no one’s able to dissolve

The slumbrous mists these lands evolve

However, I have powers to define

A shape of the fiercest sister of mine

Don’t trust silence of the forest

Don’t yield to softness of this grass

Save yourself while you can

Ominous fog rose from marshes and crowned

Tops of ash trees that towered around

Down at their roots lurked countless ghostly maids

In semblance of insentient pale shades

And there I met her glorious and decayed

Her clawed hands around my throat were laid

Vehemence sparked in her electrum eyes

Then she soared up with me into the skies

We’ll fly through the fog

Reviving an ancient rite

Higher and higher

Till this world is out of sight

The witch spread her wings to the moon

In the triumph of might unsung

And she soared in a supreme swoon

Till her limbs with the light were one

Don’t trust silence of the forest

Don’t yield to softness of this grass

Save, but it is too late

I want to be inside of you

To feel what it’s like to lose purity

And forfeit sanity

Fear us not because we lead you to the edge

And push you off it, but because

We’re the depth swallowing you up without a trace

Not only my flesh but my soul was numb

With dread too strong to overcome

However beautiful this thrilling flight

Your fall will soon epilogize the night

We’ll fly through the fog

Reviving an ancient rite

Higher and higher

Till this world is out of sight

But no salvation brought that dire fall

Since something caught me for new thrall

And as a fragile grave rose lay your head

On my breast — coldest than a marble bed

We’ll fly through the fog

Reviving an ancient rite

Higher and higher

Till this world is out of sight

Drown yourself in the obscure deep

Let another story cross your sleep

Вийшовши з її лігва, ми вийшли на світло

Глибокий ліс був перед нами

Поляни здавалися вирваними ранами на небосхилі

Кістяними гілками був тихий місяць

Будьте уважні, бо ніхто не може розчинитися

Дрімові тумани ці землі розвиваються

Однак у мене є повноваження визначати

Форма моєї найлютішої сестри

Не довіряйте тиші лісу

Не піддавайтеся м’якості цієї трави

Рятуйся, поки можеш

З боліт підіймався зловісний туман і вінчав

Вершини ясенів, що височіли навколо

Внизу біля їхнього коріння ховалися незліченні примарні служниці

На вигляд нерозумних блідих відтінків

І там я зустрів її славну й загнилу

Її пазурті руки обіймали моє горло

В її електричних очах спалахнула гарячість

Потім вона злетіла разом зі мною в небо

Ми летімо крізь туман

Відродження давнього обряду

Все вище і вище

Поки цей світ не зникне з поля зору

Відьма розправила свої крила до місяця

У тріумфі неоспіваної сили

І вона злетіла в виключному непритомності

Поки її кінцівки зі світлом не були єдиними

Не довіряйте тиші лісу

Не піддавайтеся м’якості цієї трави

Збережіть, але занадто пізно

Я хочу бути всередині вас

Щоб відчути, що таке втрата чистоти

І втратити розсудливість

Не бійтеся нас, бо ми ведемо вас до краю

І відштовхнути вас від цього, але тому

Ми глибина, що поглинає вас безслідно

Заціпеніла не лише моя плоть, а й душа

З надто сильним страхом, щоб подолати

Яким же прекрасним цей захоплюючий політ

Твоє падіння незабаром стане епілогією ночі

Ми летімо крізь туман

Відродження давнього обряду

Все вище і вище

Поки цей світ не зникне з поля зору

Але жодне порятунок не принесло цього жахливого падіння

З тих пір, як щось зачепило мене за новим рабом

І як тендітна могильна троянда поклала твою голову

На моїх грудях — найхолодніше, ніж мармурове ліжко

Ми летімо крізь туман

Відродження давнього обряду

Все вище і вище

Поки цей світ не зникне з поля зору

Потопися в неясній глибині

Нехай інша історія перекреслить ваш сон