Heathendust - Blackthorn

Lost in the haze of infinity

Far from where once before I succumbed

To praise his name in the

Radiancy of the crimson pyres

Destroyed is the corporeal frame

Washed away

Is my dust with the rain

And yet I

Shall walk the earth again

For I am

Agonizing but can’t die

Abide a thousand lives

You’ll slaughtered be again

Forsake the blind belief and then

Broken will be this chain

And eternal silence sings to sleep

Effaces odium and vehemence

While unweaving my doomed

Consciousness slowly thread by thread, so

I embrace the grief with dead passion

Saving it is my last obsession

Yes I want

These wounds to be resurrected

With splinters of oblivion

Turn now to him

Behold his true face

Do not withdraw the eyes

And he won’t hold your gaze

Abide a thousand lives

You’ll slaughtered be again

Forsake the blind belief and then

Broken will be this chain

Lost in the haze of infinity

Where obscureness alone was my guide

My optophobic dreams now have come

To the very end, thus

Nevermore will my blood fill his fount

What was lost

Will not ever be found

I perceive

He does not have power

And therefore he cannot abolish me

While entrusting yourself to the whispering abyss

You’ll depart from the world of dying shades

Turn now to him

Behold his true face

Do not withdraw the eyes

And he won’t hold your gaze

And when barely discernible vestiges

Of his spirit faded away

I winced, and when I winced

I found myself dreaming within

Another dream and desperation moved

Onto me as if I’ve penetrated into the heart of darkness

Загублений у серпанку нескінченності

Далеко від того, де колись я піддався

Щоб прославити його ім’я в 

Сяйво багряних багать

Знищений тілесний каркас

Змитий

Це мій порил із дощем

І все ж я

Знову ходити по землі

Бо я є

Мучить, але не може померти

Переживіть тисячу життів

Вас знову вб’ють

Відмовтеся від сліпої віри і тоді

Цей ланцюг буде зламаним

І вічна тиша співає, щоб спати

Знищує одіум і лютість

Поки розплітає моє приречене

Свідомість повільно нитка за ниткою, отже

Я обіймаю горе з мертвою пристрастю

Зберігати — моє останнє захоплення

Так я хочу

Ці рани потрібно воскресити

З осколками забуття

Зверніться до нього

Подивіться на його справжнє обличчя

Не відводьте очі

І він не втримає ваш погляд

Переживіть тисячу життів

Вас знову вб’ють

Відмовтеся від сліпої віри і тоді

Цей ланцюг буде зламаним

Загублений у серпанку нескінченності

Де тільки темність була моїм провідником

Мої оптофобні сни збулися

Таким чином, до самого кінця

Моя кров ніколи не наповнить його джерело

Що було втрачено

Ніколи не буде знайдено

я сприймаю

Він не має влади

І тому він не може мене скасувати

Довіряючи себе шепітній безодні

Ви вийдете зі світу вмираючих відтінків

Зверніться до нього

Подивіться на його справжнє обличчя

Не відводьте очі

І він не втримає ваш погляд

І коли ледве помітні залишки

Його дух згас

Я скривився, і коли скривився

Я виявив, що мрію всередині

Зрушила ще одна мрія і відчай

На мене, ніби я проник у серце темряви