Mensch - Black Heaven

Der Himmel trifft auf dunkle Erde, die Wolken ziehen in fernes Land

Ein Mensch, geformt aus Leib und Seele, mit einer Fackel in der Hand

Er teilt die Welt in Gut und Böse, er formt das Licht mit seinem Geist

Gedanken seiner tiefsten Sehnsucht verbannt er in die Dunkelheit

Geleitet von den hellsten Sternen, entblößt vom Grauen der Natur

Versteckt sich tief in feuchten Höhlen, errichtet Mauern aus Kultur

Das Fremde gilt es zu beherrschen, die Gier ihn blind nach vorne treibt

Regiert von seinen größten Ängsten, der Ahnung seiner Sterblichkeit

Und er gräbt sich weiter vor bis zum Mittelpunkt der Welt

Von der Ewigkeit verfolgt und von Größenwahn entstellt

Seine Augen glänzen wild, an den Händen klebt das Blut

Von der eigenen Tat berauscht bis zum nächsten Beutezug

Er gibt der Leere einen Namen, erschafft sich Ethik und Moral

Den Sinn im Leben nachzujagen, so tun, als hätte er keine Wahl

Auch manchmal gegen die eigene Rasse, er vergewaltigt und erschlägt

Genußvoll auch mal seinesgleichen, von Leidenschaft und Hass geprägt

Er trennt die Starken von den Schwachen, denn seine Wahrheit wiegt so schwer

Wie Brot und Wein zum Überleben, er läuft der Freiheit hinterher

Er sieht sich als den letzten Krieger, das Himmelreich, es wartet schon

Die größte Lüge trägt er in sich, das Herz der Zivilisation

Небо зустрічається з темною землею, хмари рухаються в далеку землю

Людина з тіла і душі, з факелом в руці

Він ділить світ на добро і зло, він формує світло своїм духом

Він проганяє думки про свою найглибшу тугу в темряву

Ведуться найяскравішими зірками, викриваються жахами природи

Ховаючись глибоко в сирих печерах, будуючи стіни культури

Чужого треба опанувати, жадібність сліпо гонить його вперед

Керують його найбільші страхи, інтуїція його смертності

І він продовжує копати шлях до центру світу

Переслідуваний вічністю і знівечений манією величі

Очі дико сяють, кров липне до рук

П’яний власним вчинком до наступної вилазки

Він дає порожнечі назву, створює етику і мораль

Шукає сенс життя, прикидається, що у нього немає вибору

Також іноді проти своєї раси він ґвалтує та вбиває

Приємний, іноді собі подібний, характеризується пристрастю і ненавистю

Він відокремлює сильних від слабких, тому що його правда так важить

Як хліб і вино, щоб вижити, він біжить за свободою

Він бачить себе останнім воїном, царство небесне, воно вже чекає

Вона несе в собі найбільшу брехню, серце цивілізації