Seelenlos - Black Heaven

Und seh ich aus dem Fenster auf die Straßen dieser grauen Stadt

Wo ist das Paradies was die Welt mir versprochen hat

Die Leere brennt in meinem Herzen, gleitet still durch meinen Kopf

Ich suche, doch ich frag nicht mehr nach Satan oder Gott

Menschen gehen vorüber, wissen nicht wohin mit ihrer Zeit

Leben ohne Inhalt als ein Ausweg vor der Einsamkeit

In aller Stille werden Träume und Gedanken sterben

Sie wollen kein drittes Reich wie sie auch ein viertes nicht verhindern werden

Jeden Tag hör ich von Mord und Terror in der Welt

Von Krieg und Frieden die jeweils enden in einem Gräberfeld

Bekäm ich einmal mit dass ein kleines Mädchen vergewaltigt wird

Wüsst ich nur, dass ich den Vergewaltiger auf der Stelle töten würd

Ich frag nicht mehr nach Wahrheit oder Wirklichkeit

Glaub nur noch an mich selbst und an Momente der Zärtlichkeit

Denn tief im Herzen ist mir die Gesellschaft noch immer fremd

Und das wird sich nicht ändern bis eines Tages der Himmel brennt

Wo ist die Heimat die mit einst doch so verbunden war

Ich seh keine Hoffnung und ich weiß nicht wo ich hingehör

Selbst in meinen Träumen verfolgen sie mich bis in den Tod

Bis sogar ein geträumtes Paradies in mir zu versinken droht

Und nur wenn ich die Augen schließe um an dich zu denken

Hab ich Liebe für tausend weitere Leben zu verschenken

Und plötzlich macht jeder Gedanke wieder einen Sinn

Und mir wird klar, was ich will und wer ich wirklich bin

Diese Welt ist seelenlos, nur bei dir finde ich Trost

Halt mich fest in deinen Armen, lass mich niemals wieder los…

Und wieder schleicht sich eine neue Depression heran

Sie kommt fast täglich seit ich selbständig zu denken begann

Und jeder Mensch sollte sich klar sein der ein Urteil fällt

Wir sind verantwortlich für das Leid und Elend auf dieser Welt

Noch folge ich dem Weg aus Rebellion und Poesie

Bevor ich ganz versinke in den Tiefen meiner Lethargie

Und auf den Straßen seh ich wie das Kapital regiert

Materialismus als neuer Sinn des Lebens propagiert

Niemals war die Jugend weiter von den Alten entfernt

Niemals haben Kinder schneller zu träumen verlernt

Und manchmal wünscht ich dass der Tag endlich kommen wird

Wo dieser Planet auch seine letzte Unschuld noch verliert

Und nur wenn ich die Augen schließe um an dich zu denken

Hab ich Liebe für tausend weitere Leben zu verschenken

Und plötzlich macht jeder Gedanke wieder einen Sinn

Und mir wird klar, was ich will und wer ich wirklich bin

… nicht mehr weinen, nicht mehr lachen, nicht mehr lieben, nicht mehr hassen

Nicht mehr träumen, nicht mehr leben, nur noch hoffen, nur noch beten…

А я дивлюсь у вікно на вулиці цього сірого міста

Де той рай, що обіцяв мені світ

У серці горить порожнеча, тихо ковзає по голові

Я шукаю, але я більше не питаю про сатану чи Бога

Люди ходять повз, не знаючи, що робити зі своїм часом

Життя без змісту як вихід із самотності

У тиші помруть мрії і думки

Вони не хочуть третього рейху, і не завадять четвертому

Щодня я чую про вбивства та терор у світі

Про війну і мир, кожна з яких закінчується могильником

Якби я коли-небудь дізнався, що маленьку дівчинку зґвалтували

Якби я тільки знав, що вбив би ґвалтівника тут же

Я більше не питаю правди чи реальності

Вірте тільки в себе і в хвилини ніжності

Бо в глибині душі мені досі чуже суспільство

І це не зміниться, поки одного разу небо не згорить

Де той дім, який колись був так пов’язаний

Я не бачу надії і не знаю, де я належу

Навіть уві сні вони переслідують мене до смерті

Поки навіть омріяний рай не загрожує зануритися в мене

І тільки тоді, коли я заплющу очі, щоб подумати про тебе

Я маю любов віддати ще тисячу життів

І раптом кожна думка знову набуває сенсу

І я розумію, чого я хочу і хто я насправді

Цей світ бездушний, тільки з тобою я знаходжу втіху

Тримай мене міцно в обіймах, ніколи не відпускай мене...

І знову підкрадається нова депресія

Вона приходила майже щодня, відколи я почав думати самостійно

І кожна людина, яка виносить суд, має це знати

Ми відповідальні за страждання і нещастя в цьому світі

Я й досі йду шляхом бунту та поезії

Перш ніж я повністю занурився в глибину своєї летаргії

А на вулицях бачу, як панує капітал

Матеріалізм пропагується як новий сенс життя

Молоде ніколи не віддалялося далі від старого

Ніколи діти не забували, як мріяти швидше

І іноді хочеться, щоб нарешті настав цей день

Де ця планета все ще втрачає свою останню невинність

І тільки тоді, коли я заплющу очі, щоб подумати про тебе

Я маю любов віддати ще тисячу життів

І раптом кожна думка знову набуває сенсу

І я розумію, чого я хочу і хто я насправді

... більше не плакати, не сміятися, не любити, не ненавидіти

Більше не мріяти, не жити, тільки сподіватися, тільки молитися...