Après la guerre - Bisso Na Bisso, Ismaël Lo

Lino

Et le jour chasse le crépuscule

Les coups d’feux ont rythmé mes nuits blanches

Un drame noir, le glaive tranche

Au loin mon drapeau flanche

Je marche seul entre les flammes, hier la foudre a sévi

La mort a pris les miens et moi je souffre d'être encore en vie

La guerre a arraché le sourire aux mômes

J’enjambe les corps dans ma ville fantôme, une arme serrée dans la paume

Vision cauchemardesque, une fresque …

Peinte avec du sang, on est presque à la fin, je me sens mal ou presque

J’ressent plus de douleur, que de la rage

Y’a plus d’honneur, le bonheur s’est «vesqui» comme un voleur

Ici l’orage pour de l’or noir, c’est triste

Frère, où est le Christ?

Ça sent le souffre ici, l’enfer, le mal insiste

J’ai plus de toit, moi, c’est tout ce que j’ai et j’ai froid

Sous ce soleil je broie du noir, le crâne assiégé

Je me demande c’qu’on fout après la guerre, le bilan est lourd

Et seul le Diable appelle ça de l’amour

(Oh Oh Oye) Ils s’acharnent, ils détruisent tout

Puis la mort pleure doucement dans le cou du vent doux

Qui a dit qu’il fallait jouer au plus fou?

Au plus violent, au plus «ripou"(Oh Oh Oye)

Pouvoir a ses besoins, besoin d’ommettre ses craintes

Qu’ils comprennet que la guerre n’est pas faite pour tuer mais pour vaincre

J’observe !

Tous se sentent perdus, tous se lamentent

Mais éternellement souffrants et souffrantes d’un mal commun

D’un même sale destin qui leur fait changer le plus utile pour le plus vain?

Pas de vaccins, pas de remède pour ce chagrin

Chacun n’a qu’un coeur mais tous n’ont plus de gagne-pain

(Assis dans la désolation)

Mon royaume: un tas d’ossements

Mon trône: des chairs pourries

Ma couronne: un cercle d’excréments

Des flaques de vin sur le sol où les ivrognes sont couchés pour longtemps

Trop longtemps

Calbo

Je sers une bonne cause de vérités vraies

Discours amer ose, dépose, expose, pose une rose

P’tite gorgée à terre pour les frères que la guerrre m’a enlevés

Les douilles ont souillé le sol de mes ancêtres

Le poing levé je reste haineux, je pardonne plus, j’ai la rage

M’engage plus àcompter de défaites, de pertes, je laisse ça aux sages

Je crève, mon stylo pleure sur ma feuille fanée

Mes phrases n’ont plus de sens, comme voir un enfant à terre «caner»

Putain !

les nègres se tirent encore dessus, c’est trop con

Afrique troquée, trop font semblant de ne rien voir

Au fond du gouffre on souffre que ce n’est pas encore fini

Je prie pour les vies qu’ont pris els homme cruels sans «tiepi»

Ils pillent à eux seuls tout un peuple, à eux seuls c’est fou

Sous le soleil de Satan, tout est orage, éclairs partout

Le chant du bourreau raisonne, étouffe les prières

Comment peut-on encore parler de vainqueur après la guerre?

Ліно

І день проганяє сутінки

Постріли підкреслили мої безсонні ночі

Чорна драма, меч рубає

Вдалині мій прапор коливається

Йду один між полум’ям, вчора блискавка вдарила

Смерть забрала мене, і мені боляче бути ще живим

Війна забрала посмішку у дітей

Я переступаю через тіла в моєму місті-привиді, у мене в долоні рушниця

Кошмарне видіння, фреска...

Пофарбовані кров’ю, ми майже в кінці, мені погано чи майже

Я відчуваю більше болю, ніж люті

Немає більше честі, щастя «зникло», як злодій

Тут буря за чорним золотом, сумно

Брате, а де Христос?

Тут болем пахне, пекло, зло наполягає

У мене немає даху, я, це все, що в мене є, і мені холодно

Під цим сонцем я роздумую, черепом обложений

Цікаво, що ми робимо після війни, мита велика

І тільки диявол називає це любов'ю

(О, Ой) Вони йдуть за, вони руйнують все

Тоді смерть тихо плаче в шиї лагідного вітру

Хто сказав, що ти повинен грати божевільного?

До найжорстокішого, до найбільш "ріпоу" (Oh Oh Oye)

Влада має свої потреби, потреба відкинути свої страхи

Щоб вони розуміли, що війна не для вбивства, а для перемоги

я спостерігаю!

Всі почуваються втраченими, всі сумують

Але вічно страждає і страждає від загального зла

Тієї ж брудної долі, що змушує їх змінювати найкорисніше на наймарніші?

Немає вакцин, немає ліків від цього горя

У кожного тільки одне серце, але у всіх більше немає годувальника

(Сидячи в запустінні)

Моє королівство: купа кісток

Мій трон: гнила плоть

Моя корона: коло екскрементів

Лужі вина на підлозі, де довго лежали п'яні

Надто довго

Кальбо

Я служу добрій справі правдивих істин

Гірка мова дерзай, лягай, лягай, клади троянду

Сьорбати на землю для братів, що війна в мене забрала

Кожухи осквернили землю моїх предків

Кулак піднятий, я залишаюся ненависним, я більше не прощаю, у мене є лють

Приділяйтесь більше підрахунку поразок, втрат, я залишаю це на розсуд мудрих

Я вмираю, моя ручка плаче на моєму вицвілому аркуші

Мої речення більше не мають сенсу, як, наприклад, бачити дитину на землі «палиця»

повія !

нігери знову стріляють один в одного, це так тупо

Африка помінялася місцями, надто багато роблять вигляд, що не бачать

На дні прірви ми страждаємо, що вона ще не закінчилася

Я молюся за життя, яке забрали жорстокі люди без "tiepi"

Вони поодинці грабують цілий народ, поодинці це божевілля

Під сонцем сатани все бурхливо, скрізь блискавки

Резонує пісня ката, заглушає молитви

Як можна ще говорити про переможця після війни?