A Serpentine Crave - Bishop Of Hexen

Where death’s heart beats

At the far most point

Where several world meet

In the mist, erupts passion

Where motion sets remorse

Energy flows in a shapeless course

And sorrow forged in fire

The seeds of storm

Burst and grow to become a swarm

To hammer out your dreams

With a dreadful coating

All is but a prison when the heart is confined

All is but death when deprived of pride

My thirst arose, and now loose, I begin the search for glory

When awhim become a will and paves the way to power

When in famine

The hour always comes late when fulfilling a burning desire

When touching the core and the heart of the pyre

A scorched black path leads to my salvation

This way demands great deeds

To mock fear and despair

To put an end to my starvation

«Danger glances like a sunshine to a brave man’s etes»

As honor is seductive to the shamed and shallow

And fortune a stranger to the downcast, deafen by meger cry

Danger is indeed for me, a graceful jubilation

I carve and huner

For a thunderous love

A serpentine love for hate and glory

With a vigilant eye, i observe the sky

To guide me and my flock

To relive and cure our ills

An omen from above

Our steps, led by a distant staff

When time and place will come into eclipse- we will be as one

Де б’ється серце смерті

У найдальшій точці

Де зустрічаються кілька світів

У тумані спалахує пристрасть

Де рух викликає каяття

Енергія тече безформенно

І печаль, викована в вогні

Насіння бурі

Розриваються і ростуть, щоб стати роєм

Щоб вибувати свої мрії

З жахливим покриттям

Усе не в’язниця, коли серце замкнене

Все, окрім смерті, коли позбавлено гордості

Моя спрага виникла, і тепер я починаю шукати славу

Коли awhim стає волею і прокладає шлях до влади

Коли панує голод

Година завжди настає пізно, коли виконується пекуче бажання

Коли торкаєтеся ядра й серця вогнища

Випалена чорна стежка веде до мого порятунку

Цей шлях вимагає великих справ

Щоб висміяти страх і відчай

Щоб покласти край моєму голодуванню

«Небезпека дивиться, як сонячне світло, до споживання хороброї людини»

Як честь приваблює осоромлених і дрібних

І фортуна, чужа для принижених, оглушена від крику мегера

Небезпека для мене — це справді граціозне задоволення

Я різьблю та шукаю

Для грімового кохання

Зміїна любов до ненависті й слави

Пильним оком я спостерігаю за небом

Щоб керувати мною і моєю стадою

Щоб пережити й вилікувати наші хвороби

Знак згори

Наші кроки, керовані віддаленим персоналом

Коли час і місце настане затемнення – ми будемо як одне одне