Marco - Bigflo & Oli

Musique à fond dans l’mp3, Marco rentre chez lui

Mais ce qu’il ne sait pas c’est qu’il ne rentre pas aujourd’hui

Il est sorti plus tôt donc il ne veut pas perdre de temps

Regarde ses baskets en marchant, presse le pas au milieu des gens

Il est sept heures et quart, c’est l’heure qu’elle a choisi

Il quitte le trottoir, voit pas le 4×4 derrière lui

Il traverse, la voiture le renverse

Son corps bascule, il n’entend que cette musique qui le berce

Pas vraiment de douleur même si son sang coule

Il voit son corps de dessus au milieu d’la foule

Plus d’poids, il sent qu’il se détache, il voit la ville qui bouge

Dommage de mourir à cause d’un petit homme rouge

Le trajet de c’matin, sa dernière clope, sa première fois

Des paysages, de vagues images, ses meilleurs potes, ses mauvais choix

Petites amies, l'école, l’alcool, les potes, les filles, les billes

Les souvenirs brillent et s’impriment sur ses pupilles

Les sirènes mais le silence, et tous ces gens qui défilent

Avec ses ciseaux, la mort coupe un fil

Marco sent qu’il tombe, mais pourtant il monte

Il tournoie, doucement et s'éloigne de notre monde

Parc’que la mort nous en a trop pris, si c’est un jeu, elle triche

L’histoire que j’vais vous raconter est si triste

C’est dingue, on quittera tous ce monde un jour et on l’sait bien

Un instant, une seconde et d’un coup tout s'éteint

Là-haut pas de portail, de nuage, ou de lumière aveuglante

Pas de Dieu, pas d’ange, de tunnel blanc, ni d’grand temple

Rien de tout c’qu’il imagine, le temps fuit sans bruit

Juste le sourire de ceux partis avant lui

Un bonjour à son grand-père, parti pour un cancer

Un accueil chaleureux, juste entre eux, en pleins cieux

Loin des tensions, drôle de destination

Marco est ému, lui qui n’a jamais pris l’avion

Loin des bourses en manque, pas de temps pas d’cigarettes ou d’banques

Pas d’agents, non pas d’argent, de clans, de mitraillettes ou d’tanks

Pas d’Sud, pas d’Nord, pas d’nuls, pas d’forts

Une petite leçon de vie, une grande leçon de mort

La fin sonne comme un nouveau début pour Marco

C’est dingue comme nos vies lui semblent petites vues d’là-haut

Un souvenir d’Amérique, près des tués en Harley

En marchant au loin il reconnaît la voix d’Bob Marley

Il est bien dans ce monde il ne sent plus son corps mais garde son âme entière

Sur l’cadran d’sa montre, les aiguilles tournent à l’envers

Une vieille femme en noir, Marco s’approche «Madame s’il vous plaît»

Mais c’est une autre histoire, attends le troisième couplet

Parc’que la mort nous en a trop pris, si c’est un jeu, elle triche

L’histoire que j’vais vous raconter n’est pas si triste

Pourquoi craint-on la mort si on croit au Paradis?

Pourquoi pleure-t-on encore quand un proche est parti?

-Eh madame qui êtes-vous?

— Je suis la mort, tu sors d’où?

— Qu'est-c'qui m’arrive, j’comprends pas?

— Tais-toi, Marco c’est ça?

— Ouais c’est moi pourquoi qu’est-c'que j’fais là?

J’venais de m’installer

J’ai pas fait d’mal, j’ai pas eu l’choix, j’ai à peine vingt-et-un balais

Et j’peux pas rester là pitié que quelqu’un m’aide

— C'est plus possible

— On m’attend en bas y’a tellement d’gens qui m’aiment

— Ici aussi

— J'ai pas l’temps, pousse-toi, on m’attend j’suis pressée

Dans une ruelle en bas une femme viens d’se faire agresser

— Pourquoi elle, pourquoi aujourd’hui Tout doit s’arrêter?

— C'est pas moi qui choisit, j’ai une liste à respecter

— Et où est-ce marqué notre heure, notre chemin?

— Dans un vieux livre sacré qu’on appelle le destin

Au fait tu te plains mais tu as droit au billet retour

Dis au revoir à ton grand-père nous on s’reverra un jour

— Quoi?

Marco sent alors des chocs dans sa poitrine

Il est tiré vers le bas, son âme s’illumine

Il revoit sa vie, de sa mort jusqu'à sa naissance

Il descend la voie de son corps à contre-sens

''T'es là ?'' un ami lui murmure a l’oreille

1h30, l’hôpital Marco se réveille

Гучна музика в mp3, Марко йде додому

Але чого він не знає, так це того, що сьогодні він не повернеться додому

Він вийшов рано, тому не хотів витрачати час

Подивіться на його кросівки під час ходьби, поспішайте серед людей

Зараз чверть на сьому, саме такий час вона вибрала

Він виїжджає з тротуару, не бачить за собою 4×4

Він перетинає, машина його збиває

Його тіло хитається, він тільки чує, як ця музика гойдає його

Немає справжнього болю, навіть якщо його кров тече

Він бачить своє тіло згори посеред натовпу

Більше немає ваги, він відчуває, що відривається, він бачить, як місто рухається

Шкода померти через маленького червоного чоловічка

Сьогодні ранкова подорож, його остання сигарета, його перший раз

Пейзажі, нечіткі образи, його найкращі друзі, його невдалий вибір

Подруги, школа, випивка, друзі, дівчата, мармури

Спогади сяють і відбиваються в його зіницях

Сирени, але тиша, і всі ці люди, що виходять на парад

Своїми ножицями смерть перерізає нитку

Марко відчуває, що падає, але піднімається

Воно крутиться повільно й далеко від нашого світу

Оскільки смерть забрала від нас занадто багато, якщо це гра, вона обманює

Історія, яку я вам розповім, така сумна

Це божевілля, колись ми всі покинемо цей світ, і ми це знаємо

Одна мить, одна секунда і раптом все зникло

Там, нагорі, немає ні порталу, ні хмари, ні сліпучого світла

Ні Бога, ні ангела, ні білого тунелю, ні великого храму

Нічого з того, що він уявляє, час летить безшумно

Лише посмішка тих, хто був до нього

Привіт його дідусеві, пішов на рак

Теплий прийом, просто між ними, на небі

Далеко від напруженості, дивне призначення

Марко зворушений, той, хто ніколи не літав на літаку

Далеко не бракує стипендій, ні часу, ні сигарет, ні банків

Ні агентів, ні грошей, ні кланів, ні кулеметів, ні танків

Ні півдня, ні півночі, ні манекенів, ні сильного

Маленький урок життя, великий урок смерті

Кінець звучить як новий початок для Марко

Дивно, як наше життя здається йому маленьким, якщо дивитися згори

Пам'ять про Америку, біля вбитих у Харлі

Відходячи, він впізнає голос Боба Марлі

Йому добре в цьому світі, він більше не відчуває свого тіла, а зберігає душу цілісною

На циферблаті його годинника стрілки перевертаються догори дном

Стара жінка в чорному Марко підходить до "Мадам, будь ласка"

Але це вже інша історія, дочекайтеся третього куплета

Оскільки смерть забрала від нас занадто багато, якщо це гра, вона обманює

Історія, яку я вам розповім, не така вже й сумна

Чому ми боїмося смерті, якщо віримо в рай?

Чому ми досі плачемо, коли немає коханої людини?

- Гей, пані, хто ви?

«Я смерть, звідки ти взявся?»

— Що зі мною відбувається, я не розумію?

— Мовчи, Марко, правда?

"Так, це я, чому я тут роблю?"

Я щойно влаштувався

Я не зробив нічого поганого, у мене не було вибору, у мене ледве є двадцять одна мітла

І я не можу там залишатися, будь ласка, допоможіть мені

— Це вже неможливо.

«Вони чекають мене там внизу, там так багато людей, які мене люблять

- Тут також

«Не встигаю, йдіть далі, мене чекають, я поспішаю

У провулку щойно пограбували жінку

«Чому вона, чому сьогодні Все має зупинитися?»

«Не я вибираю, у мене є список, який потрібно поважати

«А де позначений наш час, наш шлях?»

«У старій священній книзі під назвою доля

До речі, ви скаржитесь, але маєте право на зворотний квиток

Попрощайся з дідусем, ми колись ще побачимось

- Що?

Тоді Марко відчуває поштовхи в грудях

Він тягнеться вниз, його душа світиться

Він оглядає своє життя від смерті до народження

Він йде по неправильному шляху свого тіла

«Ти там?» — шепоче йому на вухо друг

1:30, лікарня Марко прокидається