Years - Beth Nielsen Chapman

I went home for christmas

To the house that I grew up in

Going back was something after all these years

I drove down monterey street

And I felt a little sadness

When I turned left laurel and the house appeared

And I snuck up to that rocking chair

Where the winter sunlight slanted on the screened-in porch

And I stared out past the shade tree

That my daddy planted on the day that I was born

And I let time go by so slow

And I made every moment last

And I thought about years

How they take so long

And they go so fast

Across the street the randol’s oldest daughter must have come home

Her two boys built a snowman by the backyard swings

I thought of old man randol

And his christmas decorations

And how he used to leave them up till early spring

And I thought of all the summers

That I paced that porch and swore I’d die of boredom there

And I thought of what I’d give to feel another summer linger

Where a day feels like a year

Then the door flew open, and my mother’s voice was laughing

As she called back to my daddy, «come and look who’s here»

And I thought about years

Я поїхав додому на Різдво

До будинку, в якому я виріс

Після всіх цих років було чимось повернутися

Я в’їхав по вулиці Монтерей

І я відчула невеликий сум

Коли я повернув ліворуч, з’явився будинок

І я підкрався до того крісла-гойдалки

Там, де зимове сонячне світло похило на закрите ґанок

І я дивився повз тіньове дерево

Що мій тато посадив у день, коли я народився

І я відпускаю час так повільно

І я робив кожну мить тривалою

І я подумав про роки

Як вони займають так багато часу

І вони йдуть так швидко

Через дорогу, мабуть, прийшла додому старша дочка Рендола

Двоє її хлопчиків побудували сніговика біля гойдалок на задньому дворі

Я подумав про старого Рендола

І його різдвяні прикраси

І як він залишував їх до ранньої весни

І я думав про всі літа

Що я ходив тим під’їздом і клявся, що там помру від нудьги

І я подумав, що б віддати, щоб відчути ще одне літо

Де день наче рік

Потім двері відчинилися, і голос моєї мами засміявся

Коли вона передзвонила мому тату, «іди і подивись, хто тут»

І я подумав про роки