Klausies - bet bet

Aizver acis, klausies, dēls

Tā būs pasaka par tevi

Sētā tumšs un ir jau vēls

Aizver acis, klausies, dēls!

Simtiem gadu atpakaļ

Bet var būt, ka simt uz priekšu

Debesīs kāds zvaigznes kaļ

Simtiem gadu atpakaļ

Mēness spīdēja, kad rīts

Saule naktīs atmirdzēja

Vārds vēl bija nesacīts

Mēness spīdēja kad rīts

Atver acis, klausies, dēls

Tā būs pasaka par mani

Pārāk agrs, pārāk vēls

Atver acis, klausies, dēls!

Pēdējais šīs zemes rīts

Mūsu logā atmirdzēja

Zāļu stiebru galos trīc

Pēdējais šīs zemes rīts

Tas ir sākums, tas ir gals

Kas mūs aicina aiz sevis

«Mosties, dēliņ», saka balss

Tas ir sākums, tas ir gals

Закрий очі, послухай, синку

Про вас буде казка

В саду темно і вже пізно

Закрий очі, послухай, синку!

Сотні років тому

Але можна і на сто вперед

Хтось кує зорі в небі

Сотні років тому

Місяць світив, коли ранок

Вночі світило сонце

Слово було ще недомовлене

Вранці світив місяць

Відкрий очі, послухай, синку

Це буде казка про мене

Занадто рано, надто пізно

Відкрий очі, послухай, синку!

Останній ранок цієї землі

У нашому вікні мерехтіло

Тремтять кінці трави

Останній ранок цієї землі

Це початок, це кінець

Хто кличе нас ззаду

«Прокидайся, синку», — каже голос

Це початок, це кінець