Sventevith (Storming Near the Baltic) - Behemoth

In the forest of the Eternal dreaming

Old oak lighted up by the fullmoon’s light

The coldness of dungeon torches the inside of wooden maze

From the womb of the mother-wolf I was born

The witches foretold the coming of tragedy

They awakened fright in the hearts of my enemies

In the midnight wilderness I took a pledge

Quickly I fell in love with the taste of steel

For ages waiting for its donudation

The final triumph

The pure barbarity

I howl to the moon to support my battle

The moon, symbol of purity, the essence of beauty

I damn the sun, rising again and again

In brightness of bloody light, steel holocaust

I received hails from the northern side

Of snowcovered Carpathians

The light breath of nightbreeze, as a sign

I summon the iron powers, cavalry of my brothers

From the land of armageddish fields

I am bard of the eastern lands…

I lead my brothers for death struggle

In glory of victory my armies rise

Barbarians tribes with fury of desecration

With axes reach the sky, hiding usurpator in their wings

Call the clouds, desecrating all the holiness

Hurt bodies on the snow, Pandaemonium burns

This battle is a rebellion, rebirth of old traditions

Mythical hell is the paradise to the true warriors

There they attain eternity and sit high on the thrones

Pagan nations became united

Mighty bards received their long awaited silence

Slavs returned to their villages and woods

Pagan frights of heavenly hell dispelled

… I opened the door to the higher than stars knowledge

And took a long walk through the unknown dimensions

As the sign of the fullmoon, in damnations I shall rise

From the land which hasn’t enter yet

Into the history

From the depths of swamps we are bringing

Proudly our name

At night, kissing the moonlight —

— rebel children living in twilight

Like wolves…

… some named us so…

Union with people from the sign

Of the half-moon

To crush the golden walls of

Earthly heaven

To strangle the pestilence…

To the lands of the mighty Empire

Others even think about with fear

We invaded a state with sword

In our hands

Roma means nothing

In the land of Slavs !

Today forests sing about the legend

Long forgotten spirits

Whose names nobody remembers now

Waiting their day to reborn

Their visions of the past

Are torturing our souls

Whispering in the dark…

… they will come here again

To reign supreme

Believe my words…

From unremembrance

From Fire and Water

From the sacred woods

Ancient Wolves gather

From the burnt Arkona

… From the Pagan Vastlands !

Black horse rides across the sky

With a sword we will open the amber gates of Nawia

Dzieci Svantevitha nienawidza Chrystusa !!!

Dzieci Svantevitha nienawidza boga-krzyza !!!

Night in the mountains comes with the fly of a raven

Carpathians bathed in the light of the moon

In old ruins where the dying shadows

Are watching the shine from the stars

Nobody remembers days of glory

Several hundreds years passed in silence

Not a soul has been seen here

I am standing on a hill

So silent is the sky

I am drinking in the cold of this night

Old grey wolf lying upon my foots

Is licking the hand of mine

It is night… in my heart

It is moon… in my eyes

I am hidden in a fog — my own breath

Small village in a valley

Sleeping in a fear, in a fear of me !

Loathsome race of the mortals

Magic of wolfish teeth, wings of bats

Faithful guards of religion

Old as the blood itself —

— The Cult of the Undead Vampirism !

Frenzy of lust, frenzy of pain

She was only fourteen

No cry has bursted from her lips

Pity that she had to die

But how sweet was her neck…

It is night… in my heart

It is moon… in my eyes

I am hidden in a fog — my own breath

Sometimes only my anthem of triumph

Echoes in mountainous landscape

Like blood from torn open arteries

Poison flows down the tongue

Somewhere far away a howling can be heard

Oh, how beautiful is the night of Transylvania !

Frenzy of lust, frenzy of pain

Blood is life… ETERNAL !

… With a little fear I kiss the moonlight

How exciting is the thought

About having a taste of your kingdom

Which wakes up to life, at night…

When the servants carry me to the gates of Helevorn

Dreams about unlimited dimensions

Float over Thy Golden Palace

Snowcovered majesty, damned

In nocturnal solitude I pace, deeper into virgin forest

Among sadness and depressive thoughts

Visit firmaments of dead nature

In the glare of black mirror, asleep

Forgotten temples of gods (of forests)

Welcoming the son of godly Teuton, father of fathers

The source of the deepest darkness and magic

The mightiest emperor, cammrad of war

With blessings I join the caravan of my brothers

Like a thunder I strike into the Jehova’s armies

I dance with holocauststorms in this battle

I set the holy fire of aurora borealis

This fire, this flame, this redness, live forever…

Since a long time I’ve visited those old dungeons

I spilled the first blood in the depth

In the darkness of the forest’s maze

I found her, morbid beauty

I used to spend whole days

In the mystic places of Delduwath

There, where the light of the halfmoon

Fell as the dying sun

The wolf’s howling was lulling to sleep

My young soul…

How beautiful were the views of nocturnal land

How wonderful was the life in complete solitude

Away from villages and towns, mansions and palaces

The last moments give birth to memories in me

Who was that beauty, majestic and great

What were those views, beautifully gilded by leaves

Which were hiding behind them so many mystic wefts

They stole my solitude and independence

I lie crushed by the chains in a wet cell, bleeding

I am awaiting for mother, the last hope, death

Let the died out fire away in me, let it awake Aldaron

Black gusts of dust covered my divine person with their arms

The gates of nature for ages dead, opened themselves

Tears of soil filled the green valleys

Naked Carpathian mountains denudated its might

Rights which created this world

With fury strike heaven, pearly gates

The dark powers of nature unleashed veritable war

The last breaths of sun falling onto the snow

Turned into the scream of the dying light…

Delightful night…

When the fullmoon lights cemetery’s valley

Winds of frost strike my tomb

When I am in eternal sleep

When wild storms dwell

Wind blows through the Baltic

Instincts unleash the war inside

And strike the sky with holocausthunder

Mountains sleep, the forest

Covers freezing land where I was born

Now I walk among the castles

Watch the streams of frozen tears

Spilled with blood of forefathers

Nightbreeze feed my spiritual form

And spirits gather, floating in the mist

My eastern empires spread wings of winter

Visions of destructions ruin and tragedies

Tasting pure sin, fade into the pit

And walk through my beloved, endless woods…

I summon all the beauty Evil

To rape the bodies of your disciples

Too long I hide in shades of woods…

And now I build my beauty Hall

Wallachian tyrant, I bring a winter

I come with frost and burning hate !

Follow the Gods of Eastern Lands

Being the battle which blows the earth

There was only one long and terrible winter

Where icy blackness covered the sun and the grass

Dethroned light ended its existence

Hell brought there all thunders and winds

All the blasphemy from the four sides of the world

Gods have forgotten this land, where fear

Caught the throat with the bony hand

And the wolf howled gloomy song of cold, frost and hunger…

The lakes enslaved in hard icy shackles

Wild trees covered the happy world

Which will never wake up again !

Life has affected a new form here

Through the icy vastlands run wild

Hordes of wolves, moonless night, that’s all

Moon is covered with fresh meat, threw by the hungry hordes

Pure paganism I worship in the woods

Forest’s mountains never saw by human eye

Kingdom of the ancient and horned evil

Covered by golden wood and black thorns

My armor like a bark of old oak

I rape my wounds and blood flows down to the ground

Covered by the snow naked crowns of trees

Like crying mothers Slavonic worshippers

Pagan warriors hide in frozen wood

Like black statues born in the heart of winterevil

Ride on the thunders and moonstorms

Where the land is open for full witching moon

Mouth kiss the leaves fallen in the past

Fingers touch the frozen land

Pagan fears fall down on icy skin

Wild eyes filled with darkred blood

Are staring into depths of virgin forest

Where my grave on unholy land

Covered by the snow…

Winds carry me through Transylvania

Virgin evil hidden in the blackest heart

I joined the ceremony of wolves

Where unsilent gods sit high on their goathrones

Now the majesty is ready for pure holocaust

The feast of Babylon whore and her wolf

У лісі вічної мрії

Старий дуб, освітлений світлом повного місяця

Холод підземелля палає всередині дерев’яного лабіринту

З утроби матері-вовчиці я народився

Відьми передвіщали настання трагедії

Вони пробудили страх у серцях моїх ворогів

У опівнічній пустелі я взяв обітницю

Швидко я закохався в смак сталі

Століттями чекали свого дарування

Фінальний тріумф

Чисте варварство

Я вию до місяця, щоб підтримати свою битву

Місяць, символ чистоти, сутність краси

Я проклятий сонце, що сходить знову і знову

У яскравості кривавого світла сталевий голокост

Я отримав град з північного боку

Засніжених Карпат

Легкий подих нічного вітерця, як знак

Я викликаю залізну силу, кавалерію моїх братів

З країни армагедішових полів

Я бард східних земель…

Я веду своїх братів на смертельну боротьбу

У славі перемоги мої армії піднімаються

Варварські племена з люттю осквернення

З сокирами досягають неба, ховаючи узурпатора в своїх крилах

Кличуть хмари, оскверняючи всю святість

Поранені тіла на снігу, Пандемоніум горить

Ця битва – це повстання, відродження старих традицій

Міфічне пекло - це рай для справжніх воїнів

Там вони досягають вічності та сидять високо на тронах

Язичницькі народи об’єдналися

Могутні барди отримали своє довгоочікуване мовчання

Слов’яни повернулися до своїх сіл і лісів

Язичницькі страхи перед райським пеклом розвіяні

… Я відчинив двері до знання вище зірок

І здійснив довгу прогулянку невідомими вимірами

Як знак повного місяця, в прокляттях я встану

Із землі, яка ще не увійшла

В історію

З глибин боліт ми веземо

Гордо наше ім'я

Вночі, цілуючи місячне світло —

— діти-повстанці, що живуть у сутінках

Як вовки…

… деякі назвали нас так…

Союз з людьми зі знаку

Півмісяця

Розтрощити золоті стіни

Земний рай

Щоб задушити чуму…

На землі могутньої Імперії

Інші навіть думають про це зі страхом

Ми вторглися в державу з мечем

У наших руках

Рома нічого не означає

На країні слов’ян!

Сьогодні ліси співають про легенду

Давно забуті духи

Імена яких зараз ніхто не пам'ятає

Чекають свого дня, щоб відродитися

Їхнє бачення минулого

Мучать наші душі

Шепіт у темряві…

… вони прийдуть сюди знову

Щоб панувати

Повірте моїм словам…

Від непам'ятності

Від Вогню і Води

Зі священних лісів

Стародавні вовки збираються

Із спаленої Аркони

… З язичницьких просторів!

Чорний кінь по небу їде

Мечем ми відкриємо бурштинові ворота Навії

Dzieci Svantevitha nienawidza Chrystusa !!!

Dzieci Svantevitha nienawidza boga-krzyza !!!

Ніч у горах приходить із польотом ворона

Карпати купалися у світлі місяця

У старих руїнах, де вмирають тіні

Спостерігають за блиском зірок

Ніхто не пам’ятає днів слави

Кілька сотень років минуло в тиші

Тут не бачили жодної душі

Я стою на пагорбі

Так мовчить небо

Я п’ю холод цієї ночі

Старий сірий вовк лежить у мене на ногах

Лиже мою руку

Це ніч… у моїм серці

Це місяць… у моїх очах

Я сховався в тумані — власне дихання

Маленьке село в долині

Спить у страху, у страху за мене!

Огидна раса смертних

Магія вовчих зубів, крил кажанів

Вірні охоронці релігії

Старий, як сама кров —

— Культ вампіризму нежиті!

Безумство хтивості, божевілля болю

Їй було лише чотирнадцять

Жоден крик не зірвався з її вуст

Шкода, що їй довелося померти

Але яка солодка була її шия...

Це ніч… у моїм серці

Це місяць… у моїх очах

Я сховався в тумані — власне дихання

Іноді лише мій гімн тріумфу

Відлуння в гірському ландшафті

Як кров із розірваних артерій

Язиком тече отрута

Десь далеко чути виття

О, яка прекрасна ніч Трансільванії!

Безумство хтивості, божевілля болю

Кров – це життя… ВІЧНЕ!

… З легким страхом я цілую місячне світло

Яка захоплююча ця думка

Про те, щоб відчути смак вашого королівства

Що прокидається до життя, вночі…

Коли слуги несуть мене до воріт Хелеворна

Мрії про необмежені розміри

Плив над Твоїм золотим палацом

Засніжена величність, проклята

У нічній самоті я крочу кроками, глибше в незайманий ліс

Серед смутку і депресивних думок

Відвідайте небосхили мертвої природи

У сяйві чорного дзеркала, спить

Забуті храми богів (лісів)

Вітаючи сина благочестивого Тевтона, батька батьків

Джерело найглибшої темряви та магії

Наймогутніший імператор, військовий командир

З благословенням я приєднуюся до каравану моїх братів

Як грім, я вдаряю в армії Єгови

Я танцюю з бурями Голокосту в цій битві

Я заклав священний вогонь полярного сяйва

Цей вогонь, це полум'я, ця червоність живуть вічно...

Давно я відвідував ці старі підземелля

Я пролив першу кров у глибину

У темряві лісового лабіринту

Я знайшов її, хворобливу красуню

Раніше я проводив цілі дні

У містичних місцях Делдувата

Там, де світло півмісяця

Впав, як вмираюче сонце

Виття вовка заколисувало

Моя юна душа…

Якими чудовими були краєвиди нічної землі

Яким чудовим було життя в повній самоті

Подалі від сіл і міст, садиб і палаців

Останні миті народжують у мені спогади

Хто була та краса, велична і велика

Що це були за краєвиди, красиво позолочені листям

Які ховали за собою стільки містичних уток

Вони вкрали мою самотність і незалежність

Я лежу, розчавлений ланцюгами, у мокрій камері, стікаючи кров’ю

Я чекаю маму, останню надію, смерть

Нехай згаслий вогонь зникне в мені, нехай він пробудить Алдарона

Чорні пориви пилу вкрили своїми руками мою божественну особу

Ворота природи, мертвої віками, відчинилися самі

Сльози землі заповнили зелені долини

Голі Карпати оголили його могутність

Права, які створили цей світ

З люттю б'ють небо, перлинні ворота

Темні сили природи розв’язали справжню війну

Останні подихи сонця, що падає на сніг

Перетворився на крик вмирущого світла…

Чудова ніч…

Коли повний місяць освітлює долину кладовища

Вітри морозу б’ють мою могилу

Коли я сплю вічним сном

Коли живуть дикі бурі

Балтикою віє вітер

Інстинкти розв'язують війну всередині

І вразить небо всесвітнім громом

Гори сплять, ліс

Охоплює морозну землю, де я народився

Зараз я гуляю між замками

Подивіться на потоки застиглих сліз

Пролиті кров’ю предків

Nightbreeze годує мою духовну форму

І духи збираються, витаючи в тумані

Мої східні імперії розправляють крила зими

Бачення руйнувань, руїн і трагедій

Скуштувавши чистий гріх, зникни в яму

І прогулятися моїм коханим безкрайнім лісом…

Я викликаю всю красу Зла

Ґвалтувати тіла твоїх учнів

Надто довго я ховаюся в тінях лісу…

А зараз я будую свій зал краси

Волоський тиран, я приношу зиму

Я йду з морозом і палкою ненавистю!

Слідкуйте за богами східних земель

Бути битвою, яка дує землю

Була тільки одна довга і страшна зима

Де крижана чорнота вкрила сонце і траву

Розвінчане світло припинило своє існування

Пекло принесло туди всі громи і вітри

Усе богохульство з чотирьох сторін світу

Боги забули цю землю, де страх

Схопив горло кістлявою рукою

І завив вовк похмуру пісню холоду, морозу та голоду…

Озера поневолені в тверді крижані кайдани

Дикі дерева вкрили щасливий світ

Яка вже ніколи не прокинеться!

Тут життя вплинуло на нову форму

Крізь крижані простори біжать дико

Натовпи вовків, безмісячна ніч, і все

Місяць вкритий свіжим м’ясом, викинутим голодними ордами

Чисте язичництво я поклоняюся в лісі

Лісові гори, яких ніколи не бачило людське око

Королівство стародавнього і рогатого зла

Покритий золотим деревом і чорними шипами

Мій обладунок, як кора старого дуба

Я гвалтую свої рани, і кров тече на землю

Вкриті снігом голі крони дерев

Як плачуть матері-слов'янопоклонниці

Язичницькі воїни ховаються в мерзлому лісі

Як чорні статуї, народжені в серці зимового зла

Прокотіться під час грози та місячної бурі

Де земля відкрита для відьомського повного місяця

Цілувати в уста листя, що опале в минулому

Пальці торкаються мерзлої землі

Язичницькі страхи падають на крижану шкіру

Дикі очі, наповнені темно-червоною кров'ю

Дивляться в глибину пралісу

Де моя могила на несвятій землі

Вкрите снігом…

Вітри несуть мене крізь Трансільванію

Незаймане зло, приховане в найчорнішому серці

Я приєднався до церемонії вовків

Де безмовні боги сидять високо на своїх козлиних тронах

Тепер величність готова до чистого голокосту

Свято вавилонської повії та її вовка