The Unquiet Grave - Barbara Dickson

The wind doth blow today, my love

A few small drops of rain;

I never had but one true love

In cold grave he is lain

I’d do as much for my true love

As any young girl may;

I’d sit and mourn all on his grave

For twelve month and a day

The twelve months and a day were up

A voice spoke from the deep

Oh who is this sits on my grave

And will not let me sleep?

T' is I, t’is I, thy own true love

That weeps upon on thy grave

Until I have one kiss from your clay-cold lips

No comfort will I have

My lips are cold as clay, my love

My breath is earthly strong;

And had you one kiss from my clay-cold lips

Your time would not be long:

Down in yonder garden green

Love, where we used to walk

The sweetest rose that ever bloomed

Is withered to the stalk

The stalk is withered dry, my love

So will our hearts decay

So make yourself content my love

Till death calls you away

So make yourself content my love

Till death calls you away

Сьогодні дме вітер, кохана моя

Кілька маленьких крапель дощу;

У мене ніколи не було лише одного справжнього кохання

У холодній могилі він лежить

Я б зробив стільки ж для свого справжнього кохання

Як кожна молода дівчина може;

Я б сидів і оплакував усі на його могилі

Дванадцять місяців і день

Минули дванадцять місяців і день

Голос пролунав із глибини

Ой, хто це сидить на моїй могилі

І не дасть мені спати?

Це я, це я, твоє справжнє кохання

Що плаче на твоїй могилі

Поки я не поцілую твої холодні, як глина, губи

У мене не буде комфорту

Мої губи холодні, як глина, моя любов

Мій подих земний сильний;

І я поцілував тебе з моїх холодних, як глина, губ

Ваш час буде недовгим:

Внизу, у зеленому саду

Любов, де ми колись гуляли

Найсолодша троянда, яка коли-небудь цвіла

Зів’ялий до стебла

Стебло засохло, моя кохана

Так розпадуться наші серця

Тож задовольняйся, кохана моя

Поки смерть не покличе тебе

Тож задовольняйся, кохана моя

Поки смерть не покличе тебе