Тень - Babangida

Наступит полдень и я исчезну

Я давно понял — усилия тщетны

Все мы тут на чём то торчим

И не поймать причинно-следственную связь событий

Лучше забить и признать — нас ведёт слепая воля случая

Как будто кто-то раскинул карты Таро

Представь — ты стал нищий, а был король

Усталые ботинки скребут пыль дорог

И вот я в пути, веду пером по бумаге

В полумраке коптит свеча —

Сумерки придают новый вид вещам

На ту сторону выйду сейчас собранным

Ведь призрачный странник одинок в мире теней

Днём и ночью с собой наедине

Ты вроде бы видишь, но больше его здесь нет

Даже когда солнце взошло в зенит

Мир погрузился во тьму ещё сильней

«Ничего себе» — шепчешь под нос остервенело

Глаза застилает ненависть,

Но быть на виду — это ведь и не твой стиль

Там над пропастью висит мостик:

Спрячься, перейди на другую сторону

Быть зрячим среди слепых неудобно

На ощупь найди следы

Которые ведут в подземелья, катакомбы

Лабиринты, где тьма, мягкая как перина

И, как такового, не видно мира

Лишь тени порой мелькают в дверных проёмах

Это перевёрнутая вселенная

Нам хорошо, там где им хуёво…

В мире, где вокруг все врут

Моя тень — мой лучший друг

Куда бы не пошёл, тень следует по пятам

Я не видел людей никогда

В мире, где вокруг все врут

Моя тень — мой лучший друг

Куда бы не пошёл, тень следует по пятам

Я не видел людей никогда

Тень есть у всякой твари,

Но у тех, кто себя скрывает

Она как раз другая

Нельзя увидеть это глазами, но бывает

Парень на месте замер и озаряет

Он не такой как те, что рядом —

Сорван с другой грядки

И тень, вроде якоря, или невидимых оков

Вряд ли удержит в этом мире

Ведь путь выбран другой

Представь, весь мир вокруг — тёмная комната

Ты — чёрная кошка, в ней в углу свернувшаяся клубком

В душе уколы страха, уже потеряно

Ощущение пространства и времени

Вдруг два кремня, искра, и все страхи сгорели в костре

Вот и жизнь также, лишь недолгая вспышка в океане тьмы

Вечером на берегу озера я слышу, как шуршит камыш

И вижу, как пляшут тени, в отражении водной глади

Я потерялся тут, внутрь себя глядя

И так заебали эти вопросы, блядь:

«Кто я такой, зачем сопротивляюсь

Не легче ли стать одним из миллиардов

В рот вставить кляп

И бодро отплясывать у всех на виду под музыку абсурда»

Нет, лучше всё же скроюсь

Пусть покрывалом мне ляжет на плечи сумрак

Уйду в тень…

В мире, где вокруг все врут

Моя тень — мой лучший друг

Куда бы не пошёл, тень следует по пятам

Я не видел людей никогда

В мире, где вокруг все врут

Моя тень — мой лучший друг

Куда бы не пошёл, тень следует по пятам

Я не видел людей никогда

Настане опівдні і я зникну

Я давно зрозумів — зусилля марні

Усі ми тут на чем то торчемо

І не зловити причинно-наслідковий зв'язок подій

Краще забити і визнати нас веде сліпа воля випадку

Наче хтось розкинув карти Таро

Уяви — ти став жебрак, а був король

Втомлені черевики шкребуть пил доріг

І ось я в шляху, веду пером по папері

У напівтемряві коптить свічка

Сутінки надають нового вигляду речам

На той бік вийду зараз зібраним

Адже примарний мандрівник самотній у світі тіней

Вдень і вночі з собою наодинці

Ти начебто бачиш, але більше його тут немає

Навіть коли сонце зійшло в зеніт

Світ поринув у темряву ще сильніше

«Нічого собі» — шепочеш під ніс розлючено

Очі застилає ненависть,

Але бути на виду — це ж і не твій стиль

Там над прірвою висить місток:

Сховайся, перейди на інший бік

Бути зрячим серед сліпих незручно

На дотик знайди сліди

Які ведуть у підземелля, катакомби

Лабіринти, де темрява, м'яка, як перина

І, як такого, не видно світу

Лише тіні часом миготять у дверних отворах

Це перевернутий всесвіт

Нам добре, там де їм хуево…

У світі, де навколо всі брешуть

Моя тінь — мій найкращий друг

Куди б не пішов, тінь слід за п'ятами

Я не бачив людей ніколи

У світі, де навколо всі брешуть

Моя тінь — мій найкращий друг

Куди б не пішов, тінь слід за п'ятами

Я не бачив людей ніколи

Тінь є у всякої тварі,

Але у тих, хто себе приховує

Вона якраз інша

Не можна побачити це очима, але буває

Хлопець на місці завмер і осяює

Він не такий як ті, що поруч —

Зірвано з другої грядки

І тінь, на зразок якоря, або невидимих ​​кайданів

Навряд чи утримає в цьому світі

Адже шлях обраний інший

Уяви, весь світ навколо — темна кімната

Ти — чорна кішка, у ній у кутку, що згорнулася клубком

В душі уколи страху вже втрачено

Відчуття простору та часу

Раптом два кремені, іскра, і всі страхи згоріли в багатті

Ось і життя також, лише недовгий спалах в океані пітьми

Увечері на березі озера я чую, як шарудить очерет

І бачу, як танцюють тіні, у відображенні водної гладіні

Я загубився тут, всередину себе дивлячись

І так заебали ці питання, блядь:

«Хто я такий, навіщо пручаюсь

Чи не легше стати одним з мільярдів

Врот вставити кляп

І бадьоро танцювати у всіх на виду під музику абсурду»

Ні, краще все|таки|

Нехай ліжком мені ляже на плечі сутінки

Піду в тінь...

У світі, де навколо всі брешуть

Моя тінь — мій найкращий друг

Куди б не пішов, тінь слід за п'ятами

Я не бачив людей ніколи

У світі, де навколо всі брешуть

Моя тінь — мій найкращий друг

Куди б не пішов, тінь слід за п'ятами

Я не бачив людей ніколи