Gegen die Zeit - Azyl, Tamas

Und wir renn' wieder los blind

Halten erst an, wenn wir tot sind, bewegen uns in diesem Nebel

Zum Laufen verdammt im Schatten der Stadt, kennen kein Halt, machen Patte

Bei Nacht

Weil in dieser Welt Reden nicht reicht

Rennen wir, kämpfen gegen die Zeit

Und wir renn' wieder los, Teufel im Nacken, kalter Blick, Zeug in den Taschen

In Momenten, wo Träume verblassen, stehst du allein da, von Freunden

Verlassen

Früher anders, wir scheuten die Taten, die Gegenwart zwingt nach der Beute

Zu fassen

Blind unterwegs, sind unentwegt der Meinung, wir sterben, wenn wir’s heute

Nicht schaffen

Risiko unser bester Freund und die Augen gerichtet auf Illusion

Innen tot, weil wir nichts bereu’n und verdrängen das Licht, das uns innewohnt

Hunger benebelt und wir reden uns ein, das ist Schicksal und schuld ist die

Gegend

Doch vergessen, dass wir selber wählten und freiwillig wieder das Dunkel

Betreten

Bunte Sirenen und im Laufrad aus Gold dreh’n wir wieder die Runden im

Regen

Und hat einer von uns diese Leiter fast gänzlich erklomm', wird er runter

Getreten

Uns erweckt nur die Kunst noch zum Leben, ohne sie vegetier’n wir dahin

Streuen Salz in die Wunden durch Tränen und setzen auf Karten, die niemals

Gewinn'

Für ewig verloren, von der Leere verdrängt verliert langsam die Seele an

Boden

Und nur dank einer glücklichen Fügung verarbeiten wir diese Schäden in

Strophen

Viele fern dieser Realität, liegen unten, doch reden von oben

Und während wir renn' und sie steh’n, sind Tage und Stunden im Nebel

Verflogen

Und wir renn' wieder los blind

Halten erst an, wenn wir tot sind, bewegen uns in diesem Nebel

Zum Laufen verdammt im Schatten der Stadt, kennen kein Halt, machen Patte

Bei Nacht

Weil in dieser Welt Reden nicht reicht

Rennen wir, kämpfen gegen die Zeit

Uns’re Ecken sind so dunkel, wir stolpern hier über Leichen, kippen immer was

In uns rein, dabei wollten wir was erreichen

Die Wolken über mir zeigen, dass die Sonne nie mehr scheint, ich betäube

Mein Hirn weil, der Erfolg noch zu weit ist

Und wir springen über Stock und Stein, sind Musiker, doch wöchentlich

Kommen die Cops vorbei

Ich weiß, Gott verzeiht mir keine Sünden, deswegen steht in der Hölle für mich

Schon ein Schloss bereit

Ihr wollt Rap, ich bin doch zu alt für den Job, kennst du Fick die Cops und

Meine Meinung denn noch

Sprüche, die wir in alten Zeiten gedroppt haben, wir wollten doch nur in die

Zeitung als Popstars

Aber wir landeten dort als Hassidioten drinne, heute wollen wir nur noch am

Novoline gewinnen

Hole mit ein Kindl, ich will mich mit dir zurück erinnern, wie wir Bonzenläden

Plündern und die Cops könn' uns nicht hindern

Okay, vielleicht landeten wir trotzdem hinter Gittern, doch als ob es uns

Erschüttert

Wir kommen wieder raus und zeigen rotzig, wie wir sind, allen Cops den

Mittelfinger

Und hoffen blind, dass es einen Ausweg gibt, ich weiß diesen Spruch brachten

Schon tausende

Das einzige, was wir woll’n, ist Applaus und ein bisschen Geld auf der Bank für

Frau und Kind

Hinder' uns dabei und du wirst um die Ecke gebracht wie Tapeten

Denn der Weg ist gepflastert von Scherben und Nägeln, die wir uns in blutige

Fußsohlen treten, ich frage mich, wozu noch beten

Wenn der Mund zugeknebelt ist, ich blute elendig

Meine Zeil’n auf Papier, frage Azyl, wie lang bleib ich noch hier

Und wir renn' wieder los blind

Halten erst an, wenn wir tot sind, bewegen uns in diesem Nebel

Zum Laufen verdammt im Schatten der Stadt, kennen kein Halt, machen Patte

Bei Nacht

Weil in dieser Welt Reden nicht reicht

Rennen wir, kämpfen gegen die Zeit

І ми знову біжимо наосліп

Не зупиняйтеся, поки ми не помремо, рухаючись у цьому тумані

Приречений бігти в тіні міста, не знаєш, де зупинитися, поплескати

Вночі

Бо в цьому світі говорити замало

Біжимо, боремося з часом

І знову починаємо бігати, біс на шиї, холодний погляд, речі в кишенях

У моменти, коли мрії згасають, ти залишаєшся один, з друзями

Залишати

Колись було інакше, ми цуралися вчинків, теперішнє вимагає здобичі

Зрозуміти

Сліпо в русі, постійно думаємо, що ми помремо, якщо зробимо це сьогодні

невдача

Ризикніть нашим найкращим другом і очі на ілюзію

Мертві всередині, тому що ми ні про що не шкодуємо і пригнічуємо світло, що живе в нас

Голод п’янить, і ми переконуємо себе, що це доля і в цьому вона винна

Площа

Але забудьте, що ми самі вибрали і добровільно повернули темряву

Вводити

Різнокольорові сирени, і ми знову поїдемо в золоте колесо

Дощ

І коли хтось із нас майже повністю піднявся по цій драбині, він зійде вниз

ногою

Тільки мистецтво нас оживає, без нього ми вегетуємо

Покласти сіль у рани від сліз і зробити ставку на карти, які ніколи

прибуток'

Втрачена назавжди, витіснена порожнечею, душа поволі втрачає

поверх

І лише завдяки щасливому збігу обставин ми обробляємо цю шкоду

строфи

Багато хто далекий від цієї реальності лежать внизу, але говорять згори

І поки ми біжимо, а вони стоять, дні й години в тумані

пішов

І ми знову біжимо наосліп

Не зупиняйтеся, поки ми не помремо, рухаючись у цьому тумані

Приречений бігти в тіні міста, не знаєш, де зупинитися, поплескати

Вночі

Бо в цьому світі говорити замало

Біжимо, боремося з часом

Наші кути такі темні, ми тут спотикаємось об трупи, завжди щось перекидаємо

Всередині себе ми хотіли чогось досягти

Хмари наді мною показують, що сонце більше ніколи не світить, я приголомшений

Мій мозок, тому що до успіху ще дуже далеко

А ми стрибаємо через пагорб і долину, ми музиканти, але щотижня

Давай, копи

Я знаю, що Бог не простить моїх гріхів, тож стань за мене в пеклі

Вже готовий замок

Ти хочеш репу, я занадто старий для роботи, ти знаєш, нахуй копів і

Все-таки моя думка

Приказки, які ми колись відкидали в старі часи, ми просто хотіли піти в

Газета як зірки естради

Але ми опинилися там як ненавидіти ідіотів, сьогодні ми просто хочемо цього

Виграй Novoline

Приведи мені дитину, я хочу згадати тебе з тобою, як нас, товстих котячих магазинів

Грабежі й копи не можуть зупинити нас

Гаразд, ми все одно можемо опинитися за ґратами, але ніби це були ми

Шокований

Ми знову вийдемо і сопливо покажемо всім копам, які ми

середній палець

І сліпо сподіваючись, що є вихід, я знаю, що привів цей вислів

Вже тисячі

Єдине, чого ми хочемо, це оплески і трохи грошей у банку

дружина і дитина

Зупиніть нас, і вас заберуть за рог, як шпалери

Бо шлях вимощений осколками та цвяхами, які ми перетворюємо на криваві

Ударяючи підошви, я дивуюся, навіщо молитися

Коли рот заклали, у мене рясна кров

Мої рядки на папері, запитай у Азіла, як довго я тут пробуду

І ми знову біжимо наосліп

Не зупиняйтеся, поки ми не помремо, рухаючись у цьому тумані

Приречений бігти в тіні міста, не знаєш, де зупинитися, поплескати

Вночі

Бо в цьому світі говорити замало

Біжимо, боремося з часом