Det' For Sent Nu - Ataf

Yeah mand, helt uden facade

Det' min gade-balade

Det' for sent nu, mit hjerte føles som sten nu

Spar mig, la' vær med at forklare mig, bar' la' mig være alene nu

Foran spejlet, har bidt alle mine negle ned

Tungt trippende over alle de gange jeg forfejlede

I at være en god mand, han nægtede at blomstre

Jeg voksed' op og blev et skizofrent monster

Med en ånd der er splittet som verden

Jeg leder efter min' personligheder, så jeg ka' lær' at behersk' dem

Men farer vildt i mit indre i labyrinter

Som rummer alle de ting, jeg helst ikk' vil erindre

For det forhindre mig i at finde mig selv

Bli’r jeg ved på denne måde, vil jeg tænk' mig ihjel

Så fuck det hele mand, jeg må slappe af

Jeg ruller en stor fed phillie blunt, jeg kan bappe af

Inhalerer, eskaperer min bitterhed

Min tro på min skaber vender tilbage som selvsikkerhed

Jeg ligger ned, lytter til nattens tomhed

Jeg er ikke alene, jeg har jo min ensomhed

Og for en stund bevarer jeg forstanden

Og stemmerne i mig skriger ikk' længere i munden på hinanden

Det' for sent nu

Det' for sent nu, mit hjerte føles som sten nu

Det' for sent nu

Jeg er den, jeg er

Det' for sent nu

Det' for sent nu, mit hjerte føles som sten nu

Det' for sent nu

Jeg er den, jeg er

Som barn ku' pædagogen ikk' forklare mine tegninger

Senere ku' psykologen ikk' afklare mine fortrængninger

De var blinde, ku' ikk' se ind i mit sind

Min egen konklusion, det' et deprivations syndrom

Syg i roen, med andre ord en forbandet

Andengenerationsnydansker-et-eller-andet

Mine følelser blandet, skitzofrid individ

Min sjæl deler sig, jeg ka' ikk' vælge side så skrid

Lad mig få sindsro, har nu rullet pind to

En fucked up vane, men god damn, hvor er den indgroet

Det er ikk' kun mig der er tusinde andre

Dansker og indvandrer' med samme laster og tanker

Med en sorg der banker i takt med vores puls

Hovedkulds smadrer det vores hjerne og vores korpus

Den indre is vil aldrig tø

Jeg sejler min egen sø, til den dag jeg ska' dø

Det' for sent nu

Det' for sent nu, mit hjerte føles som sten nu

Det' for sent nu

Jeg er den, jeg er

Det' for sent nu

Det' for sent nu, mit hjerte føles som sten nu

Det' for sent nu

Jeg er den, jeg er

Inden i mig er der en nostalgi, der skriger

Som Edvard Munchs malerier

Det' mit livs melodi, en bittersød symfoni

Komponeret over min indre disharmoni

Min mani vil forbli', for ser du

Der' noget der holder den fast indeni

Og denne energi skaber den, jeg er

Denne energi dræber den, jeg er

Det' for sent nu

Det' for sent nu, mit hjerte føles som sten nu

Det' for sent nu

Jeg er den, jeg er (det' ligemeget, bar' la' mig være alen' nu)

Det' for sent nu

Det' for sent nu, mit hjerte føles som sten nu

Det' for sent nu

Jeg er den, jeg er (det' ligemeget, bar' la' mig være alen' nu)

Det' for sent nu

Det' for sent nu, mit hjerte føles som sten nu

Det' for sent nu

Jeg er den, jeg er (det' ligemeget, bar' la' mig være alen' nu)

Det' for sent nu

Det' for sent nu, mit hjerte føles som sten nu

Det' for sent nu

Jeg er den, jeg er (det' ligemeget, bar' la' mig være alen' nu)

Так, чоловіче, зовсім без фасаду

Це моя вулична біда

Вже пізно, моє серце тепер як камінь

Позбавте мене, не пояснюйте мені, але залиште мене зараз у спокої

Перед дзеркалом погризла всі нігті

Важкий спотикався весь час, коли я зазнав невдачі

Будучи хорошою людиною, він відмовився процвітати

Я виріс шизофренічним монстром

З духом, розділеним, як світ

Я шукаю свої особистості, щоб навчитися ними володіти

Але я гублюсь у своєму інтер’єрі в лабіринтах

У якому є все те, про що я б не хотів пам’ятати

Тому що це заважає мені знайти себе

Якщо я так продовжу, я вб’ю себе

Так що до біса, мені потрібно розслабитися

Я кидаю великий товстий філі блант, який можу відбити

Вдихаючи, рятуючись від своєї гіркоти

Моя віра в мого Творця повертається як самовпевненість

Я лежу, слухаю нічну порожнечу

Я не один, у мене є своя самотність

І деякий час я зберігаю здоровий глузд

І голоси в мені більше не кричать один на одного

Зараз уже пізно

Вже пізно, моє серце тепер як камінь

Зараз уже пізно

Я такий, який я є

Зараз уже пізно

Вже пізно, моє серце тепер як камінь

Зараз уже пізно

Я такий, який я є

У дитинстві вчителька не могла пояснити мої малюнки

Пізніше психолог не міг прояснити мої репресії

Вони були сліпі, не могли бачити мій розум

Мій власний висновок: це синдром депривації

Хворий у спочинку, іншими словами проклятий

Друге покоління нових датчан-щось-чи-інше

Мої почуття змішані, шизофренічна особистість

Моя душа роздвоєна, я не можу обрати сторону, тому ступай

Дозвольте мені бути спокійним, зараз викотив палицю два

Облажана звичка, але, блін, яка вона вкорінена

Це не тільки я, є тисячі інших

Данці та іммігранти з однаковими вадами та думками

З сумом, який б'ється разом з нашим пульсом

Стрімголов він розбиває наш мозок і наш організм

Внутрішній лід ніколи не розтане

Я пливу своїм власним озером до дня своєї смерті

Зараз уже пізно

Вже пізно, моє серце тепер як камінь

Зараз уже пізно

Я такий, який я є

Зараз уже пізно

Вже пізно, моє серце тепер як камінь

Зараз уже пізно

Я такий, який я є

Всередині мене є ностальгія, яка кричить

Як картини Едварда Мунка

Це мелодія мого життя, гірко-солодка симфонія

Складається над моєю внутрішньою дисгармонією

Бачиш, моя манія залишиться».

Його щось тримає всередині

І ця енергія створює мене

Ця енергія вбиває мене

Зараз уже пізно

Вже пізно, моє серце тепер як камінь

Зараз уже пізно

Я такий, який я є (проте, нехай я зараз буду один)

Зараз уже пізно

Вже пізно, моє серце тепер як камінь

Зараз уже пізно

Я такий, який я є (проте, нехай я зараз буду один)

Зараз уже пізно

Вже пізно, моє серце тепер як камінь

Зараз уже пізно

Я такий, який я є (проте, нехай я зараз буду один)

Зараз уже пізно

Вже пізно, моє серце тепер як камінь

Зараз уже пізно

Я такий, який я є (проте, нехай я зараз буду один)