Last Man on Deck - Astralion

So quiet not a sound

Before me only night

Alone out at sea

With no land in sight

I remember the day of our last goodbye

I have cursed and I’ve prayed

'cause sailors never cry

Why can’t my sins just be forgiven

So I can be reached by the rays of sun

And once again be amongst the living

With all my deeds undone

And far far away

I’m closing my eyes

So I won’t shed a tear

'cause a sailor never cries

Save me, please hear my voice

Over black waves and pouring rain

Hear me, give me a choice

Or my journey will be in vain

Sky and sea are suddenly meeting

In chaos dark and supreme

And I feel my heart beating

My ship floats into a violent stream

I’m so far away

I gaze at the skies

Still I won’t shed a tear

'cause a sailor never cries

Save me, please hear my voice

Over black waves and pouring rain

Hear me, give me a choice

Or my journey will be in vain

Part II (The Kraken)

Far beneath in my abysmal sea grave

I open up my eyes

I’ve got you there in the calm of the storm’s eye

I begin to rise

I’m the giant, I am the ancient

Creature of the deep

You are the blessed, you are the chosen

You disturbed my sleep

And so we meet eye to eye

Through the green waves

Seven long arms reach for the night sky

You’re in my deadly grasp

I will awake you into this nightmare

Just to hear you gasp

Down, down into the rage of the night sea

We tumble on

For a moment in a deadly embrace then,

suddenly you’re gone.

And so we meet…

Deeper, sinking deeper

Life is fading, a calm is coming

I’m closing my eyes

Deeper, sinking deeper

Mist is fading, dawn is coming

One man will rise

Lo and behold — a miracle

The triumph of man over beast

Part III (Bittersweet Victory) Narrative

He is alive still he wishes he had died

Along with the creature he’d just

Fought and won

The sleep of the dead seems to him denied

Now after seeing his whole crew die

One by one

Day after day with no wind and no tide

Surrounded by ghosts from a distant shore

Night after night on the ocean he rides

Hands on the helm he steers to forevermore

Epilogue

So quiet not a sound

Above me only night

Alone out at sea

With no land in sight

I’m far far away on a wide, wide sea

Still come what may a sailor never cries

Save me, please hear my voice

Over black waves and pouring rain

Hear me, give me a choice

Or my journey will be in vain

Так тихо, ані звуку

Переді мною лише ніч

На самоті в морі

Без землі в поле зору

Я пам’ятаю день нашого останнього прощання

Я проклинав і молився

тому що моряки ніколи не плачуть

Чому мої гріхи не можуть бути просто прощені

Тож до мене може досягнути промені сонця

І знову опинитися серед живих

З усіма моїми вчинками скасовано

І далеко далеко

Я закриваю очі

Тому я не проллю сльози

тому що моряк ніколи не плаче

Врятуй мене, почуй мій голос

Над чорними хвилями і проливним дощем

Почуй мене, дайте мені вибір

Або моя подорож буде марною

Небо і море раптом зустрічаються

У хаосі темний і найвищий

І я відчуваю, як б’ється моє серце

Мій корабель пливе в бурхливий потік

Я так далеко

Дивлюсь на небо

Все одно я не проллю сльози

тому що моряк ніколи не плаче

Врятуй мене, почуй мій голос

Над чорними хвилями і проливним дощем

Почуй мене, дайте мені вибір

Або моя подорож буде марною

Частина II (Кракен)

Далеко внизу в моїй бездонній морській могилі

Я відкриваю очі

Я тримаю тебе там у тиші грозового ока

Я починаю вставати

Я велетень, я   стародавній

Творіння глибини

Ти благословенний, ти обраний

Ви порушили мій сон

І так ми зустрічаємося очі в очі

Крізь зелені хвилі

Сім довгих рук тягнуться до нічного неба

Ти в моїх смертельних руках

Я розбуджу вас у цьому кошмарі

Просто щоб почути, як ви задихаєтесь

Вниз, у лють нічного моря

Ми наступаємо

Тоді на мить у смертельних обіймах,

раптом тебе немає.

І так ми зустрічаємось…

Глибше, тоне глибше

Життя згасає, настає спокій

Я закриваю очі

Глибше, тоне глибше

Туман згасає, світанок наближається

Одна людина встане

Ось — чудо

Тріумф людини над звіром

Частина ІІІ (Гірко-солодка перемога) Розповідь

Він живий досі, бажав би, щоб померти

Разом із істотою, яку він просто

Бився і переміг

Йому здається, що сон мертвих заперечується

Тепер, побачивши, як загинула вся його команда

Один за одним

День за днем ​​без вітру та без припливу

Оточений привидами з віддаленого берега

Ніч за ніччю по океану він їздить

Руки на кермо, яким він керує назавжди

Епілог

Так тихо, ані звуку

Наді мною тільки ніч

На самоті в морі

Без землі в поле зору

Я далеко далеко на широкому, широкому морі

Все одно прийде те, що може ніколи не плакати моряк

Врятуй мене, почуй мій голос

Над чорними хвилями і проливним дощем

Почуй мене, дайте мені вибір

Або моя подорож буде марною