Divide - Assemblage 23

I lost myself in shapeless oceans

Whose depths concealed more than they showed

Beliefs obscured by mists around them

A legacy they’d been bestowed

Columns of ice paint awkward pictures

Distorted forms that once seemed real

Engulfed inside transparent textures

Billowing curtains as hard as steel

For all the noise filling the landscape

Whispers and cries with no reply

It’s quiet here within these boundaries

And thoughts collect like pools of light

My eyes divide the sky

As sirens sound in heaven

My will brings down the moon

And shatters it to pieces

The silence grew inconsequential

The day became a paradigm

A thousand years, a hundred decades

An arbitrary slice of time

I found myself with no companion

Except the salty earth and sky

And suddenly there came my focus

The world around me clarified

My eyes divide the sky

As sirens sound in heaven

My will brings down the moon

And shatters it to pieces

And so I walked in isolation

Hoping solace would cross my path

Ignored the road that lay behind me

And stepped away from the aftermath

I lost myself in shapeless oceans

Whose waters turned from dark to clear

I floated there, a tiny island

With no more doubt, with no more fear

My eyes divide the sky

As sirens sound in heaven

My will brings down the moon

And shatters it to pieces

Я загубився в безформних океанах

Чиї глибини приховували більше, ніж показували

Вірування, затьмарені туманом навколо них

Спадщина, яку вони отримали

Стовпчики льоду малюють незграбні картинки

Спотворені форми, які колись здавалися реальними

Поглинені прозорими текстурами

Штори, що висуваються, тверді, як сталь

За весь шум, що наповнює пейзаж

Шепоче й плаче без відповіді

У цих межах тут тихо

І думки збираються, як басейни світла

Мої очі розділяють небо

Як звучать сирени на небі

Моя воля збиває місяць

І розбиває його на шматки

Мовчання ставало безглуздим

Цей день став парадигмою

Тисяча років, сто десятиліть

Довільний відрізок часу

Я опинився без супутника

Крім солоної землі й неба

І раптом я зосередився

Світ навколо мене прояснився

Мої очі розділяють небо

Як звучать сирени на небі

Моя воля збиває місяць

І розбиває його на шматки

І тому я гуляв ізольовано

Сподіваюся, що розрада перетне мій шлях

Ігнорував дорогу, що лежала за мною

І відійшов від наслідків

Я загубився в безформних океанах

Чия вода з темної перетворилася на прозору

Я поплив там, крихітний острівець

Більше без сумнівів, без страху

Мої очі розділяють небо

Як звучать сирени на небі

Моя воля збиває місяць

І розбиває його на шматки