Mondscheinsirenade - ASP

Frau Mond treibt im Wasser

So silbern und schön

Zittern schwimmt sie, wird blass, wer

Kann ihr widerstehen?

Ein endloses Flüstern

Der Wellen bei Nacht

So manch einer wüsst gern:

Wann ist es vollbracht?

Wie beständiges Raunen

Aus Furcht, als Gebet

Da ihre sprunghaften Launen

Kein Mensch je versteht

An eiskalten Stränden

Sind Wellen geboren

Und mit nichts in den Händen

Gehst du bald verloren

Hörst du die Sirenen

Im plätschernden Tanz

Ihr Singen, das Sehnen

In deine Brust pflanzt?

Trotz aller Gefahren

Lass alle Vernunft

Alte Hoffnungen fahren!

Die Übereinkunft

Vieler Stimmen aus Mündern

Mit Zähnen bewehrt

Wenn den lauschenden Kindern

Ein Seufzen entfährt

Wirf den Traum in die Fluten

Den Mäulern zum Fraß!

Lass dein Herz nicht mehr bluten

Den Stein, wo’s einst saß!

Folg uns ins Ungewisse!

Wirf ihn über Bord!

Du wirst ihn kaum vermissen

Komm, zieh mit uns fort!

Die Lichter!

Immer dichter

Verbinden sich die Nebelklauen

Ein Tosen

Im Uferlosen

Entwinde dich der kalten, rauen

See!

Wirf die Netze deiner Seele aus, ohne hinzuschauen!

Lass den Ruf aus deiner Kehle, denn du kannst dir selbst vertrauen!

Tu dir nicht weh!

Luna, o Fortuna!

Ist es auch morgen vorbei … es sei!

Luna, o Fortuna!

Der alte Schwur wiegt so schwer wie Blei:

Ein Versprechen an den den Mond und den Klang, der darin wohnt

Lass dich frei!

In wellen!

Schreie gellen

Verflechten sich zu einem Singen

Von oben

Sieht man sie toben

Als wollten sie die Welt verschlingen

Geh

Wirf die Netze deiner Seele aus, ohne hinzuschauen!

Lass den Ruf aus deiner Kehle, denn du kannst dir selbst vertrauen!

Tu dir nicht weh!

Luna, o Fortuna!

Ist es auch morgen vorbei … es sei!

Luna, o Fortuna!

Der alte Schwur wiegt so schwer wie Blei:

Ein Versprechen an den den Mond und den Klang, der darin wohnt

Lass dich frei!

Ein Glitzern im Spiegel

Ein Tunnel, ein Grab

Zerbrich nicht das Siegel

Und steig nicht hinab!

Frau Luna muss fällen

Ihr Bild wird verzerrt

Sie sinkt zwischen Quallen

Aus rotem Gallert

Gesang wie ein Anker

Der Widerstand brauch

In den Fluten versank er

Bald holt er dich nach

Willst die Kette noch packen

Die zur Finsternis rast

Mit dem Reif um den Nacken

Begrüßt du die Last

Luna, o Fortuna!

Ist es auch morgen vorbei … es sei!

Luna, o Fortuna!

Der alte Schwur wiegt so schwer wie Blei:

Ein Versprechen an den den Mond und den Klang, der darin wohnt

Lass dich frei!

Місіс Місяць плаває у воді

Такий сріблястий і красивий

Вона пливе тремтячи, хто блідне

Чи можете ви протистояти?

Нескінченний шепіт

Хвилі вночі

Деякі люди хотіли б знати:

Коли це робиться?

Як постійні бурчання

Зі страху, з молитви

Так як їхні непостійні настрої

Жодна людина ніколи не розуміє

На морозних пляжах

народжуються хвилі

І без нічого в руках

Ти скоро загубишся?

Ви чуєте сирени?

У танці хлюпання

Твій спів, туга

посаджений у твої груди?

Незважаючи на всі небезпеки

Залиште всі причини

Старі надії минають!

Угода

Багато голосів з уст

Озброєний зубами

Якщо діти слухають

Виривається зітхання

Киньте мрію у воду

До їхніх уст!

Не дозволяйте своєму серцю кровоточити більше

Камінь, де він колись сидів!

Слідуйте за нами в невідомість!

Викинь його за борт!

Ви навряд чи будете сумувати за ним

Давай з нами!

Вогні!

Все щільніше

Кігті туману з’єднуються

Рев

У Безмежному

Втікайте від холоду

Озеро!

Закиньте сіті своєї душі, не дивлячись!

Нехай крик вирветься з горла, бо ти можеш довіряти собі!

Не завдай собі шкоди!

Луна, о Фортуна!

Невже й завтра закінчиться... нехай буде так!

Луна, о Фортуна!

Стара клятва важить, як свинець:

Обіцянка Місяцю і звуку, що живе в ньому

звільнити себе

Хвилями!

крики кричать

Переплітаються в спів

Зверху

Бачиш, як вони лютують?

Ніби хотіли пожерти світ

іди

Закиньте сіті своєї душі, не дивлячись!

Нехай крик вирветься з горла, бо ти можеш довіряти собі!

Не завдай собі шкоди!

Луна, о Фортуна!

Невже й завтра закінчиться... нехай буде так!

Луна, о Фортуна!

Стара клятва важить, як свинець:

Обіцянка Місяцю і звуку, що живе в ньому

звільнити себе

Блиск у дзеркалі

Тунель, могила

Не порушуйте пломбу

І не спускайся!

Місіс Луна має впасти

Ваше зображення буде спотворено

Вона тоне між медузами

Виготовлений з червоного желе

Співайте, як якір

Потреби опору

Він потонув у повені

Він скоро вас наздожене

Ви все ще хочете запакувати ланцюг?

Що мчить у темряву

З ободком на шиї

Ви вітаєте тягар

Луна, о Фортуна!

Невже й завтра закінчиться... нехай буде так!

Луна, о Фортуна!

Стара клятва важить, як свинець:

Обіцянка Місяцю і звуку, що живе в ньому

звільнити себе