BernsteinmeerengeL - ASP

Scharen von Engeln stürzen taumelnd in ein Meer aus Harz

Und verstricken sich in transparentem Gold

Einst waren ihre Flügel weiß wie Schnee, die Augen schwarz

Nun hören sie nicht mehr, wie der Donnerhimmel grollt

Sie versuchen noch zu schwimmen

Zuckende Leiber, so weit das Auge reicht

Schon verstummen die ersten Stimmen

Bis das Schreien endlich Totenstille weicht

Keine Gründe

Keine Sünde

Kein Erbarmen.

Kein Flügelschlag

Weder Vergebung

Noch Wiederbelebung

Weil sie keiner zu retten vermag

Und im heiligen Schein

Sind sie doch ganz allein

Konserviert bis zum jüngsten Tag

Im Stein

Manchmal, wenn nachts der Sturm selbst tiefstes Wasser noch aufwühlt

Die Sonne blass und gelb im Morgennebel glüht

Dann werden die umhüllten Wesen an den Strand gespült

Und tausend Fragen drücken Findern aufs Gemüt

Eingeschlossen wie Insekten

Erstarrt bewahrt in endlos langer Qual

Die Perfekten, Unbefleckten

Waren sie doch nicht die erste und die bessere Wahl?

Keine Gründe

Keine Sünde

Kein Erbarmen.

Kein Flügelschlag

Weder Vergebung

Noch Wiederbelebung

Weil sie keiner zu retten vermag

Und im heiligen Schein

Sind sie doch ganz allein

Konserviert bis zum jüngsten Tag

Im Stein

Doch zuvor kam

Ungehorsam

Dann Erstaunen und Furch im Gesicht

Weder Vergebung

Noch Wiederbelebung

Konserviert bis zum jüngsten Gericht

Und im heiligen Schein

Sind sie doch ganz allein

Bis Erlösung folgt oder auch nicht

Vom Sein

Und nun trägst du ein angeschwemmtes Bruchstück auf der Haut

An einer Kette auf der zarten, warmen Brust

Nur eine Feder zeugt noch von dem Leiden, gut verstaut

Du bist dir bloß der Schönheit dort im Stein bewusst

Зграї ангелів падають, падають у море смол

І заплутатися в прозорому золоті

Колись їхні крила були білі, як сніг, очі чорні

Тепер вони вже не чують, як грімить небо

Вони все ще намагаються плавати

Тіла, що сіпаються, наскільки сягає око

Перші голоси вже замовкають

Поки крик нарешті не зміниться мертвою тишею

Без причин

Без гріха

Без пощади.

Жодного удару крилом

Ні прощення

Все-таки відродження

Бо ніхто не може її врятувати

І в святому світлі

Вони самі?

Зберігся до Страшного Суду

У камені

Іноді, коли вночі буря підіймає навіть найглибшу воду

Сонце світить блідим і жовтим у ранковому тумані

Потім істот в плащі викидають на пляж

І тисячі запитань тиснуть на розум пошукачів

У пастці, як комахи

Заморожений зберігся в нескінченних муках

Ідеальний, Непорочний

Хіба вони не перший і кращий вибір?

Без причин

Без гріха

Без пощади.

Жодного удару крилом

Ні прощення

Все-таки відродження

Бо ніхто не може її врятувати

І в святому світлі

Вони самі?

Зберігся до Страшного Суду

У камені

Але раніше це прийшло

непослух

Потім на обличчі здивування і страх

Ні прощення

Все-таки відродження

Зберігається до Страшного суду

І в святому світлі

Вони самі?

Поки не настане порятунок чи ні

будучи

А тепер ви носите на своїй шкірі вимитий фрагмент

На ланцюжку на ніжних теплих грудях

Лише одна пір’їнка все ще свідчить про страждання, добре прибране

Ви просто усвідомлюєте красу в камені