Elf und Einer - ASP

Elf und Einer sollen es sein von Alters her

Keiner darf zu wenig sein und keiner mehr

Elf und Einer und der Meister obendrein

Üben nachts die schwarze Kunst im Kerzenschein

Elf und Einer, es wird keiner gern entbehrt

Elf und Einer und der Meister, der sie lehrt

Elf und Einer hören zu und er liest vor

Mit Gekrächze wiederholt der Rabenchor

Elf und Einer, pass gut auf und hör gut zu

Elf sind Raben und der Eine, das bist du

Nur Geduld, mein Freund, es dauert nicht mehr lange

Und der Meister ruft: Husch, auf die Stange!

In den Nächten Rabenfedern schwarz wie Kohle

An den Tagen weiß von Mehl, wie frischer Schnee

Und jedes Jahr kommt der Gevatter einen holen

Ja, jedes Jahr muss von den Freunden einer gehen

Der Meister braucht ein neues Leben

Und einer von uns muss es geben

Und das Mühlenrad wird langsam und bleibt stehen

Elf und Einer, ja so war es immer schon

So wird’s bleiben, so verlangt’s die Tradition

Elf und Einer tragen bald das schwarze Mal

Elf und Einer und der Meister ist die Zahl

Elf und Einer warten schon im Kerzenrauch

Vor dem Schädel und dem Buch, so ist es Brauch

Angekettet liegt es auf dem kalten Stein

Elf und einmal schlägt die Uhr, so muss es sein

Elf und einer ohne Flügel sind bereit

Doch im Nu wächst nun auch dir ein Federkleid

Schaust an dir herab und dir wird Angst und Bange

Als der Meister ruft: Husch, auf die Stange!

Elf und Einer und auch du bist nun dabei

Lauschst in tiefer Nacht der schwarzen Litanei

Elf und einer und nun ist es bald vollbracht

Elf und Einer wissen bald wie man es macht

Wie man Wunden einfach zum versiegen bringt

Wie man in den Geist von einem andrem dringt

Wie man Wetter macht und wie die Zeit anhält

Wer die schwarzen Künste kennt, regiert die Welt

Elf und Einer, sie verändern die Gestalt

Einerlei was es auch sei, es ist schon bald

Ob als Pferd, als Hahn, als Ochse oder Schlange

Bis der Meister ruft: Husch, auf die Stange!

Elf und Einer und noch Einer sind zu viel

Spricht der Meister: Elf und Einer ist das Ziel

Immer trifft es einen, der fällt durch das Sieb

Wer zu viel ist stirbt, denn 12 ist mein Prinzip

Буде одинадцять і один із давніх часів

Ніхто не може бути занадто малим і ніхто більше

Одинадцять і один і господар на завантаження

Практикуйте чорне мистецтво при свічках вночі

Одинадцять і один, без яких ніхто не любить

Одинадцять і Один і Майстер, який їх навчає

Одинадцять і один слухає, і він читає

З карканням повторює вороний хор

Одинадцять і Один, уважно уважно слухайте

Одинадцять — ворон, а один — ти

Тільки наберіться терпіння, мій друже, це буде недовго

А господар кличе: Тихо, на стовп!

Вночі вороняче пір’я чорне, як вугілля

У дні білі від борошна, як свіжий сніг

І щороку кум приходить за одним

Так, кожен рік хтось із друзів має їхати

Майстру потрібно нове життя

І хтось із нас має це дати

А млинове колесо гальмує і зупиняється

Одинадцять і один, так, так було завжди

Так воно і залишиться, так вимагає традиція

Одинадцять і Один незабаром понесуть чорну позначку

Одинадцять і один, а майстер це число

Одинадцять і один уже чекають у димі свічки

Перед черепом і книгою, такий звичай

Він лежить прикутим на холодному камені

Одинадцята, і годинник б’є раз, так і має бути

Одинадцять і одна без крил готові

Але незабаром і у вас виросте оперення

Подивіться на себе, і ви будете боятися і хвилюватися

Коли господар кличе: Тихо, на стовп!

Одинадцять і один, і ви також є частиною цього

У глибокій ночі ти слухаєш чорну ектенію

Одинадцять і один, і тепер все майже готово

Одинадцять і один скоро дізнаються, як це зробити

Як легко підсушити рани

Як увійти в розум іншого

Як зробити погоду і як час зупиняється

Той, хто знає чорні мистецтва, править світом

Одинадцять і один, вони змінюють форму

Як би там не було, це незабаром

Чи то кінь, чи півень, чи віл, чи змія

Поки господар не кличе: Тихо, на бар!

Одинадцять і один і ще один – це забагато

Каже майстер: Одинадцять і один – мета

Завжди потрапляє в того, хто провалюється крізь сито

Хто забагато вмирає, бо 12 – мій принцип