На заднем - Асия, Рапсат, RUDESARCASMOV

Полночь, вдвоем на заднем, превышен лимит касаний.

Город как будто замер, мы вместе сходим с ума.

Полночь, вдвоем на заднем, превышен лимит касаний.

Город как будто замер, мы вместе сходим с ума.

В темноте ищу твои губы,

Еще чуть-чуть и мы с тобой будем

Где-то там прям высоко

Вызываю я к тебе убер.

То что было, было однажды,

То что было где-то и с кем-то,

Пьяный трип на чьей-то квартире,

Мы теряемся в этом мире.

Я срываю с себя одежду,

Я кусаю тебя, но нежно.

Я срываю с себя одежду,

Никогда не будет как прежде.

Давай устроим пожар с тобой,

Не надо сыпать на раны соль.

Пару минут и я снова твой,

Я отгадаю любой пароль.

Полночь, вдвоем на заднем, превышен лимит касаний.

Город как будто замер, мы вместе сходим с ума.

Полночь, вдвоем на заднем, превышен лимит касаний.

Город как будто замер, мы вместе сходим с ума.

Полночь, вдвоем на заднем, превышен лимит касаний.

Город как будто замер, мы вместе сходим с ума.

Полночь, вдвоем на заднем, превышен лимит касаний.

Город как будто замер, мы вместе сходим с ума.

На заднем пульс, так давит с мафона блюз.

Как надо закрыть тебя, но сам заперт, я в курсе переживаний.

В воздухе дым, твой запах, голос и треск устаный.

И разговоры на ощупь, вновь поменяться местами.

Выкинь из головы, я сам говорил себе все равно,

Нас освещают тоннель и блик, и смотрим мы в разные стороны.

Ты не причина быть, я не хочу чтобы около,

Я чувствую твое дыхание и оно дико не ровное.

На заднем, открыв окно, исчерпан лимит касаний,

Я громче ставлю мафон, твои отпечатки на моем теле - клеймо.

Твои отпечатки, твои отпечатки.

Полночь, вдвоем на заднем, превышен лимит касаний.

Город как будто замер, мы вместе сходим с ума.

Полночь, вдвоем на заднем, превышен лимит касаний.

Город как будто замер, мы вместе сходим с ума.

Полночь, вдвоем на заднем, превышен лимит касаний.

Город как будто замер, мы вместе сходим с ума.

Полночь, вдвоем на заднем, превышен лимит касаний.

Город как будто замер, мы вместе сходим с ума.

Опівночі, удвох на задньому, перевищено ліміт торкань.

Місто ніби завмерло, ми разом божеволіємо.

Опівночі, удвох на задньому, перевищено ліміт торкань.

Місто ніби завмерло, ми разом божеволіємо.

У темряві шукаю твої губи,

Ще трохи і ми з тобою будемо

Десь там прям високо

Викликаю я до тебе прибери.

Те, що було, було одного разу,

Те, що було десь і з кимось,

П'яний трип на чиєїсь квартирі,

Ми губимося у цьому світі.

Я зриваю з себе одяг,

Я кусаю тебе, але ніжно.

Я зриваю з себе одяг,

Ніколи не буде, як раніше.

Давай влаштуємо пожежу з тобою,

Не треба сипати на рани сіль.

Пару хвилин і я знову твій,

Я відгадаю будь-який пароль.

Опівночі, удвох на задньому, перевищено ліміт торкань.

Місто ніби завмерло, ми разом божеволіємо.

Опівночі, удвох на задньому, перевищено ліміт торкань.

Місто ніби завмерло, ми разом божеволіємо.

Опівночі, удвох на задньому, перевищено ліміт торкань.

Місто ніби завмерло, ми разом божеволіємо.

Опівночі, удвох на задньому, перевищено ліміт торкань.

Місто ніби завмерло, ми разом божеволіємо.

На задньому пульсі, так тисне з мафона блюз.

Як треба закрити тебе, але сам замкнений, я в курсі переживань.

У повітрі дим, твій запах, голос і тріск утомлений.

І розмови на дотик, знову помінятися місцями.

Викинь із голови, я сам казав собі все одно,

Нас висвітлюють тунель і відблиск, і дивимося ми в різні боки.

Ти не причина бути, я не хочу щоб навколо,

Я відчуваю твоє дихання, і воно дико не рівне.

На задньому, відчинивши вікно, вичерпаний ліміт торкань,

Я голосніше ставлю мафон, твої відбитки на моєму тілі – тавро.

Твої відбитки, твої відбитки.

Опівночі, удвох на задньому, перевищено ліміт торкань.

Місто ніби завмерло, ми разом божеволіємо.

Опівночі, удвох на задньому, перевищено ліміт торкань.

Місто ніби завмерло, ми разом божеволіємо.

Опівночі, удвох на задньому, перевищено ліміт торкань.

Місто ніби завмерло, ми разом божеволіємо.

Опівночі, удвох на задньому, перевищено ліміт торкань.

Місто ніби завмерло, ми разом божеволіємо.