Адресат - Асия

Облака вдоль по небу, нехотя смотрят в лужи

Мы вдвоем и, казалось бы, больше никто не нужен

У меня есть ты, у тебя, вроде бы, как есть я

И у нас какая-никакая химия

Солнце после работы махом за горизонт

Мы идем и планируем сделать к весне ремонт

Если это не счастье, тогда я с ним не знакома

У меня есть то, что есть, не хочу другого

А мне бы быть адресатом всех твоих длинных писем

Но счастливое завтра не только от нас зависит

Мы шагаем в обнимку по этой скользкой планете

Слишком взрослые, чтобы любить как дети

А мне бы быть адресатом всех твоих длинных писем

Но счастливое завтра не только от нас зависит

Мы шагаем в обнимку по этой скользкой планете

Слишком взрослые, чтобы любить как дети

Ты бросаешь с балкона весь мой ненужный хлам

Я кричу, что ты наглый тиран, грубиян и хам

Упрекаю судьбу за то, что тебя дала

А потом понимаю, как неправа

Мы даем имена еще не зачатым детям

Говоришь, я — судьба и что нравлюсь тебе в берете

Если это не счастье, тогда я с ним не знакома

У меня есть то, что есть, не хочу другого

А мне бы быть адресатом всех твоих длинных писем

Но счастливое завтра не только от нас зависит

Мы шагаем в обнимку по этой скользкой планете

Слишком взрослые, чтобы любить как дети

А мне бы быть адресатом всех твоих длинных писем

Но счастливое завтра не только от нас зависит

Мы шагаем в обнимку по этой скользкой планете

Слишком взрослые, чтобы любить как дети

Мы встречаем рассвет неприлично счастливы

Ты не очень богатый, а я не очень красивая

Но мы все равно вместе, мы одно неделимое

Я тобой любимая, а ты мною любимый

А мне бы быть адресатом всех твоих длинных писем

Но счастливое завтра не только от нас зависит

Мы шагаем в обнимку по этой скользкой планете

Слишком взрослые, чтобы любить как дети

А мне бы быть адресатом всех твоих длинных писем

Но счастливое завтра не только от нас зависит

Мы шагаем в обнимку по этой скользкой планете

Слишком взрослые, чтобы любить как дети

Хмари вздовж по небу, неохоче дивляться в калюжі

Ми вдвох і, здавалося б, більше ніхто не потрібний

У мене є ти, у тебе, начебто, як є я

І у нас яка-небудь хімія

Сонце після роботи махом за обрій

Ми йдемо та плануємо зробити до весни ремонт

Якщо це не щастя, то я з ним не знайома

У мене є те, що є, не хочу іншого

А мені б бути адресатом усіх твоїх довгих листів

Але щасливе завтра не лише від нас залежить

Ми крокуємо в обійми цією слизькою планетою

Занадто дорослі, щоб любити як діти

А мені б бути адресатом усіх твоїх довгих листів

Але щасливе завтра не лише від нас залежить

Ми крокуємо в обійми цією слизькою планетою

Занадто дорослі, щоб любити як діти

Ти кидаєш з балкона весь мій непотрібний мотлох

Я кричу, що ти нахабний тиран, грубіян та хам

Дорікаю долі за те, що тебе дала

А потім розумію, як неправа

Ми даємо імена ще не зачатим дітям

Кажеш, я - доля і що подобаюсь тобі в береті

Якщо це не щастя, то я з ним не знайома

У мене є те, що є, не хочу іншого

А мені б бути адресатом усіх твоїх довгих листів

Але щасливе завтра не лише від нас залежить

Ми крокуємо в обійми цією слизькою планетою

Занадто дорослі, щоб любити як діти

А мені б бути адресатом усіх твоїх довгих листів

Але щасливе завтра не лише від нас залежить

Ми крокуємо в обійми цією слизькою планетою

Занадто дорослі, щоб любити як діти

Ми зустрічаємо світанок непристойно щасливі

Ти не дуже багатий, а я не дуже гарна

Але ми все одно разом, ми одне неподільне

Я тобою кохана, а ти мною коханий

А мені б бути адресатом усіх твоїх довгих листів

Але щасливе завтра не лише від нас залежить

Ми крокуємо в обійми цією слизькою планетою

Занадто дорослі, щоб любити як діти

А мені б бути адресатом усіх твоїх довгих листів

Але щасливе завтра не лише від нас залежить

Ми крокуємо в обійми цією слизькою планетою

Занадто дорослі, щоб любити як діти