За любовь - Артём Кинг

За любовь подниму я свой бокал

Выпью кровь, ты сама мне налила

Свою боль, горечь, злобу и обиду

Не подам я даже вида, что меня ты отравила

Эта улица идет ко мне навстречу

В тот момент, когда я вытираю ноги об ее лицо

Суждено быть подлецом, я присяду на колено

Ведь шнурки уже намокли, ты подумала — кольцо

Ты подумала, я твой, но и это не надолго

Ведь мое плечо натерла с изи-бустами картонка

В голове твоей поломка, ведь ты думала навеки

Я шепчу тебе негромко: «Детка, между нами реки»

За любовь подниму я свой бокал

Выпью кровь, ты сама мне налила

Свою боль, горечь, злобу и обиду

Не подам я даже вида, что меня ты отравила

За любовь подниму я свой бокал

Выпью кровь, ты сама мне налила

Свою боль, горечь, злобу и обиду

Не подам я даже вида, что меня ты отравила

Между нами океаны и воздушное пространство

У меня другие планы, извини за фразы хамства

Ты найдешь себе другого, может даже чем-то лучше

Я был темнотой в …, уничтожил солнце лучик

Я остался в твоей памяти, в темноте сознания

Застыл там словно памятник, храню воспоминания

Жизнь похожа на риф, посредине океана

Слева справа — темнота, соль заживляет мои раны

За любовь подниму я свой бокал

Выпью кровь, ты сама мне налила

Свою боль, горечь, злобу и обиду

Не подам я даже вида, что меня ты отравила

За любовь подниму я свой бокал

Выпью кровь, ты сама мне налила

Свою боль, горечь, злобу и обиду

Не подам я даже вида, что меня ты отравила

За кохання підніму я свій келих

Вип'ю кров, ти сама мені налила

Свій біль, гіркоту, злість і образу

Не подам я навіть виду, що мене ти отруїла

Ця вулиця йде до мене назустріч

В той момент, коли я витираю ноги про її обличчя

Суджено бути негідником, я присяду на коліно

Адже шнурки вже намокли, ти подумала кільце

Ти подумала, я твій, але і це не надовго

Адже моє плече натерла з Ізі-бустами картонка

В голові твоєї поломка, адже ти думала навіки

Я шепочу тобі тихо: «Дітко, між нами річки»

За кохання підніму я свій келих

Вип'ю кров, ти сама мені налила

Свій біль, гіркоту, злість і образу

Не подам я навіть виду, що мене ти отруїла

За кохання підніму я свій келих

Вип'ю кров, ти сама мені налила

Свій біль, гіркоту, злість і образу

Не подам я навіть виду, що мене ти отруїла

Між нами океани і повітряний простір

У мене інші плани, вибач за фрази хамства

Ти знайдеш собі іншого, може навіть чимось краще

Я був темрявою в …, знищив сонце промінчик

Я залишився у твоїй пам'яті, у темряві свідомості

Застиг там ніби пам'ятник, зберігаю спогади

Життя схоже на риф, посередині океану

Зліва справа - темрява, сіль загоює мої рани

За кохання підніму я свій келих

Вип'ю кров, ти сама мені налила

Свій біль, гіркоту, злість і образу

Не подам я навіть виду, що мене ти отруїла

За кохання підніму я свій келих

Вип'ю кров, ти сама мені налила

Свій біль, гіркоту, злість і образу

Не подам я навіть виду, що мене ти отруїла