Карамель - Артём Кинг

Стиснув зубы, провожу я между нами параллель

Твои губы рано утром для меня как карамель

Прихожу я на рассвете, не услышишь колыбель,

Но мы потеряли все, мы пусты как акварель

Стиснув зубы, провожу я между нами параллель

Твои губы рано утром для меня как карамель

Прихожу я на рассвете, не услышишь колыбель,

Но мы потеряли все, мы пусты как акварель

Смотрю в окно забытого дома

В этом нету смысла, там нет тебя

В нашей конституции потерян закон ома

Мы лишились притяжения

Я реже ставлю запятые, чаще точки

В моей башке давно не слышны звуки прямой бочки

Скорее ночью кривой позвоночник

Наутро понимаю, это все цветочки

Я весь такой крутой

Весь из себя,

Но прихожу домой

И видишь ты меня

Без масок, что надевает общество

Без масок, в которых мы как овощи

Без красок неоновых огней столицы

Без страхов ведь перед тобой нечего стыдится

Каждый мою лирику усвоит для себя

Возможно я про музу, а возможно про тебя

Стиснув зубы, провожу я между нами параллель

Твои губы рано утром для меня как карамель

Прихожу я на рассвете, не услышишь колыбель,

Но мы потеряли все, мы пусты как акварель

Стиснув зубы, провожу я между нами параллель

Твои губы рано утром для меня как карамель

Прихожу я на рассвете, не услышишь колыбель,

Но мы потеряли все, мы пусты как акварель

Лучше убей

Не оставляй гнить

И тату себе набей

Без сердца стука нить

Хватит, сука, ныть

Говорю я сам себе

Продолжаю песни выть

На непонятном языке

Твое имя на песке

Я рисую кровью

Холод на виске

Не справляюсь с болью

Девочка с Анапы, любимая моя

В душе тебя уже простил, прости и ты меня

Ищи меня ночью где-то на луне

Если меня нету там, значит, нет нигде

Плыву по океану, завернутый в мешке,

Но о тебе была последней мысль в голове

Прости меня за все

И перестань злиться

Я хочу отпустить

Я не хочу мириться

Если дашь мне руку

Возьму ее крепче

Последний раз назову сука

И мне станет легче

Стиснув зубы, провожу я между нами параллель

Твои губы рано утром для меня как карамель

Прихожу я на рассвете, не услышишь колыбель,

Но мы потеряли все, мы пусты как акварель

Стиснув зубы, провожу я между нами параллель

Твои губы рано утром для меня как карамель

Прихожу я на рассвете, не услышишь колыбель,

Но мы потеряли все, мы пусты как акварель

Стиснувши зуби, проводжу я між нами паралель

Твої губи рано-вранці для мене як карамель

Приходжу я на світанку, не почуєш колиску,

Але ми втратили всі, ми порожні як акварель

Стиснувши зуби, проводжу я між нами паралель

Твої губи рано-вранці для мене як карамель

Приходжу я на світанку, не почуєш колиску,

Але ми втратили всі, ми порожні як акварель

Дивлюся у вікно забутого будинку

У цьому немає сенсу, там немає тебе

У нашій конституції втрачено закон ома

Ми втратили тяжіння

Я рідше ставлю коми, частіше крапки

У моїй голові давно не чути звуки прямої бочки

Швидше вночі кривий хребет

На ранок розумію, це все квіточки

Я весь такий крутий

Весь із себе,

Але приходжу додому

І бачиш ти мене

Без масок, що одягає суспільство

Без масок, у яких ми як овочі

Без фарб неонових вогнів столиці

Адже без страхів перед тобою нічого соромиться

Кожен мою лірику зрозуміє для себе

Можливо я про музу, а можливо про тебе

Стиснувши зуби, проводжу я між нами паралель

Твої губи рано-вранці для мене як карамель

Приходжу я на світанку, не почуєш колиску,

Але ми втратили всі, ми порожні як акварель

Стиснувши зуби, проводжу я між нами паралель

Твої губи рано-вранці для мене як карамель

Приходжу я на світанку, не почуєш колиску,

Але ми втратили всі, ми порожні як акварель

Краще убий

Не залишай гнити

І тату собі набий

Без серця стукоту нитку

Досить, сука, нити

Говорю я сам собі

Продовжую пісні вити

Незрозумілою мовою

Твоє ім'я на піску

Я малюю кров'ю

Холод на скроні

Не справляюся з болю

Дівчинка з Анапи, кохана моя

В душі тебе вже пробачив, пробач і ти мене

Шукай мене вночі десь на місяці

Якщо мене там немає, значить, немає ніде

Пливу по океану, загорнутий у мішку,

Але про тебе була останньою думка в голові

Прости мене за все

І перестань злитися

Я хочу відпустити

Я не хочу миритися

Якщо даси мені руку

Візьму її міцніше

Востаннє назву сука

І мені стане легше

Стиснувши зуби, проводжу я між нами паралель

Твої губи рано-вранці для мене як карамель

Приходжу я на світанку, не почуєш колиску,

Але ми втратили всі, ми порожні як акварель

Стиснувши зуби, проводжу я між нами паралель

Твої губи рано-вранці для мене як карамель

Приходжу я на світанку, не почуєш колиску,

Але ми втратили всі, ми порожні як акварель