Кто ты? - Артерия

Снова полночь — слышу чей-то голос,

Шепчет имя, манит и зовет меня

И белым

Туманом

На стеклах чей-то вздох оставлен,

И гаснет

Вдруг пламя

Хотя нет ветра.

Вижу тень я —

Кто-то в черном у окна.

Кто ты?

Наказанье или милость?

Кто ты?

Отрекаться не спеши!

Может, за душой моей явилась?

Только нет души.

Проклят, брошен

Словно камень с неба,

Страшно падать,

Только ждать еще страшней!

Все помнить

И жаждать

Любви, но быть распятым ею,

И мчаться

К безумью,

Услышав Голос

Ровно полночь — снова тень идет ко мне

Кто ты?

Наказанье или милость?

Кто ты?

Отрекаться не спеши!

Может, за душой моей явилась?

Только нет души.

Кто ты?

Наказанье или милость?

Кто ты?

Отрекаться не спеши!

Может, за душой моей явилась?

Только нет души.

Кто ты?

Наказанье или милость?

Кто ты?

Отрекаться не спеши!

Может, за душой моей явилась?

Только нет души.

Знову опівночі - чую чийсь голос,

Шепче ім'я, манить і кличе мене

І білим

Туманом

На шибках чийсь подих залишений,

І гасне

Раптом полум'я

Хоча немає вітру.

Бачу тінь я

Хтось у чорному біля вікна.

Хто ти?

Покарання чи милість?

Хто ти?

Зрікатися не поспішай!

Може, за моєю душею з'явилася?

Тільки нема душі.

Проклятий, кинутий

Немов камінь із неба,

Страшно падати,

Тільки ждати ще страшніше!

Все пам'ятати

І жадати

Кохання, але бути розп'ятим нею,

І мчати

До безумства,

Почувши Голос

Рівно опівночі — знову тінь іде до мене

Хто ти?

Покарання чи милість?

Хто ти?

Зрікатися не поспішай!

Може, за моєю душею з'явилася?

Тільки нема душі.

Хто ти?

Покарання чи милість?

Хто ти?

Зрікатися не поспішай!

Може, за моєю душею з'явилася?

Тільки нема душі.

Хто ти?

Покарання чи милість?

Хто ти?

Зрікатися не поспішай!

Може, за моєю душею з'явилася?

Тільки нема душі.