Paradis Assassiné - Arsenik

Moi, je voulais que mes raps soient des putains de caresses ou des poings dans

la gueule

Que ça reste un phare dans ces ténèbres quand nos scrupules disparaissent,

je suis seul

Je suis seul avec ma plume, je célèbre la vie

Écume les trottoirs de la ville loin de ces cours où nos colères comparaissent

Je voulais profiter de ce couplet pour les coups que j’ai pas rendu

Mec, puisse notre zique nous rendre ce putain d’espoir qu’on a perdu

Seulement, voilà, rien n’apaise le poids des remords

Quand vivre, c’est faire semblant de ne pas être mort

Serrer le mors entre ses dents et se prétendre pur sang

L’alcool aidant, se détendre et déballer ce que tu ressens

C’est dans ces moments sombres que mes pensées me trahissent

Et que la peine encombre le beat, quand les rivières d’amour s’tarissent

Je débite des vers nourris aux drames vu que ma peau porte le deuil

Je laisse aller, ma rage s’envole comme dans un con de ballet de feuilles mortes

Mec, j’apporte à ton seuil, mon rap, ma routine

Et ces révoltes qu’on essaie de castrer à coups d’or et de platine

À coup d’or et de platine

Et je voulais juste parler, lester la douleur que j’emmagasine

Non, rien à foutre des couv' de magazines

Ça guérit pas le mal que je couve, cousine

Je t’ouvre mon cœur en putains de rimes assassines

Mon groove fascine comme luxe et liasses de papier

J’aime les gros BM mais j’oublie pas que la liberté, ça marche à pied

Eh le succès, c’est trop nocif

Et j’ai perdu en amitié tout ce que j’ai pu gagner en chiffres

Héritier de la violence à l’espoir chétif, que la vie a châtié

Je veux plus réduire mon champ de vision aux murs du quartier, non

Les sentiers de la gloire sont truffés de salopes, petit, sois pas triste

Le jeu est truqué depuis le procès du Christ

Je résiste malgré la hargne qui me lacère les entrailles

Mais il y aura combien de larmes sincères à mes funérailles?

Juste une entaille sur la joue de la France, man, pour que les données changent

Qu’on baise les putes qui touchent à la vertu des anges

Étrange sensation de crainte quand je vois leurs lois enfreintes

C’est comme s’ils injectaient de la haine dans la matrice de nos femmes

enceintes

Je garde le cadavre de mon innocence perdue, mon enfance calcinée

Dans ces rues où dansent les âmes de ces gosses assassinées

J’ai cru en la haine, aujourd’hui, je doute

Mec, être un homme, c’est regarder le Diable droit dans les yeux

Et lui dire d’aller se faire foutre

Je shoote l’enfer et le mal que mon corps abrite

Et j’ai juré à mon cœur que jamais plus je n'écouterai que ma bite ou mes poings

J’habite une blessure, un coin où rage immigre

Qui ne comprend pas ne comprendra jamais le rugissement du tigre !

Que ceux qui me dénigrent s’enfoncent ma poésie

J’voulais juste dégager mon cul de la trajectoire de ce putain de fusil

Ça me bousille le crâne alors j’ai choisi de l'écrire

Quand tout crame, décrire ce qui trame, détruire mon moi infâme

Sous les éclats de rire de la foudre et le chant des armes

Ce monde sale où la poudre parle et le ciel boude

Une larme de sky pour nos morts, ceux que le sort poignarde

Maman, Dieu te garde, je sais que Papa nous regarde depuis les cieux

Depuis mes yeux via ma bouche, lâche ce qui me touche vieux

Je couche sur le faf ce monde vicieux pour ceux de ma couche

J’accouche ces mots, seul dans ma putain de chambre

Deux mille un, ce mardi, le onze septembre

Я, я хотів, щоб мої репи були чортовими обіймами чи кулаками

рот

Нехай воно залишиться маяком у цій темряві, коли згаснуть наші сумні,

я самотній

Я один з пером, я святкую життя

Пройдіться тротуарами міста далеко від цих судів, де з’являється наш гнів

Я хотів скористатися цим віршем для ударів, які я не відповідав

Чоловіче, нехай наша музика поверне нам ту прокляту надію, яку ми втратили

Тільки ось, ніщо не полегшує тяжкість каяття

Коли жити — це робити вигляд, що не помер

Затягніть стовбур між зубами і прикидайтеся породистим

Алкоголь допомагає, розслабтеся та розпакуйте свої відчуття

Саме в ці темні часи мої думки зраджують мене

І біль захаращує такт, коли пересихають ріки кохання

Я вимовляю драматичні вірші, коли моя шкіра сумує

Я відпускаю, моя лють відлітає, як у балетній піхті з мертвого листя

Чоловіче, я приношу на твій поріг, свій реп, свою рутину

І ці повстання, які ми намагаємося каструвати золотом і платиною

Золото і платина

І я просто хотів поговорити, зменшити біль, який я зберігаю

Ні, нафіг на обкладинки журналів

Це не вилікує біль, який я мучив, кузине

Я відкриваю тобі своє серце в бісаних вбивчих римах

Мій грув зачаровує, як розкіш і пачки паперу

Мені подобаються великі BM, але я не забуваю, що свобода – це прогулянка

Гей, успіх занадто шкідливий

І я втратив у дружбі все, що міг отримати в цифрах

Спадкоємець насильства нікчемної надії, якого життя покарано

Я не хочу обмежувати поле зору стінами мікрорайону, ні

Стежки слави повні сук, хлопче, не сумуй

Гра сфальсифікована з часів суду над Христом

Я опираюся, незважаючи на агресивність, яка розриває мої нутрощі

Але скільки щирих сліз буде на моєму похороні?

Просто ранка на щоці Франції, чоловіче, щоб дані змінилися

На хуй сук, які торкаються чесноти ангелів

Дивне почуття страху, коли я бачу, як порушуються їхні закони

Вони ніби вселяють ненависть в лоно наших жінок

вагітна

Я зберігаю труп моєї втраченої невинності, свого обвугленого дитинства

На цих вулицях, де танцюють душі цих убитих дітей

Я вірив у ненависть, сьогодні сумніваюся

Людино, бути людиною – значить дивитися Дияволу прямо в очі

І скажи йому, щоб пішов на хуй

Я знімаю пекло і зло, яке таїть моє тіло

І я поклявся серцем, що ніколи більше не буду слухати ні свого члена, ні своїх кулаків

Я населяю рану, куточок, куди іммігрує лють

Хто не розуміє, той ніколи не зрозуміє рику тигра!

Нехай ті, хто зневажає мене, топлять мою поезію

Я просто хотів позбутися від цієї проклятої зброї

Це обдурює мій мозок, тому я вирішив записати це

Коли все згорить, опишіть, що відбувається, знищіть моє сумнозвісне «я».

Під сміхом блискавок і піснею зброї

Цей брудний світ, де порох говорить, а небо дується

Сльоза неба за нашими загиблими, порізаними долею

Мамо, бережи тебе Бог, я знаю, що тато спостерігає за нами згори

З моїх очей через рот скинь те, що торкається мене старого

Я лежу на фафах цього порочного світу для тих із мого шару

Я промовляю ці слова, один у своїй кляті кімнаті

Дві тисячі першого, цього вівторка, одинадцятого вересня