P***** De Poésie - Arsenik

-Écrire c’est… Pff… Magique… Tu n’as pas eu ce sentiment?

-Si si je l’ai eu

-Quand j’ai commencé à écrire, j’ai découvert que je faisais plus que de

raconter une histoire

Tu vois écrire, c’est une arme.

Une arme plus puissante que n’importe quel coup

de poing…

Faut que j’explique aux mômes qui kiffent qu’Arsenik c’est pas que violence

Et qu’y’a un écorché vif planqué derrière ma putain d’insolence

Qu’il faut capter l’urgence à travers nos prophéties

Et que rappeur c’est un cri, avant d'être ma profession

J'écris sous pression, l’industrie stresse

J'écris, dresse leurs portraits et ces porcs s’empressent de cramer nos

manuscrits

J’agresse le beat pour ma cause, c’est un crime ma prose, je le crie si ça

s’impose

J’décris ces choses crues qui font que leurs prisons implosent

Et que dans nos maisons on prie

C’est pour être libre qu’on garde jamais nos putains de bouches closes

Inscrit nos blazes, explose, j'écris, impose mes phrases

Et ce putain d’amour de la base n’a pas de prix

Si je rime trop et que je prends le micro à l’usure

C’est juste que j’ai trop les crocs et que je sais pas compter les mesures

Ou que j’ai trop de choses à cracher donc je baise le format en 16

Et la République Française

C’est pour notre public qu’on saisit le Bic, qu’on pèse pas le poids de nos mots

Nos tess', nos mômes dupliquent

J'écris ma famille, ces rues infâmes, ces âmes qu’on éventre

J'écris mon texte et le rap comme un ventre crie famine

Je me fais du mauvais sang, le mal se profile

Et ma plume saigne des lyrics hémophiles

J'écris, ça anesthésie mes peines cette zik

J'écris, traine mon spleen, saisit la plume et le bitume saigne

J'écris, j’m’incline pas j’assume mes propos

Fume le beat comme popo et weed, me vide comme un calibre popop

J'écris à plein pot, limpide, mon flow me guide

J’suis trop lucide négro c’est un putain d’homicide

Je pense ce que je crie, écris ce que je vois

Ce que je te lance de vive voix c’est pas le diable qui me le prescrit

Corps et âme j'écris ma douleur

Dans ce bled où on se plait à me rappeler que je suis pas de la bonne couleur

Je crève l'écran écris de nouveaux versets

Sur le bitume endormi, que l'État ne cesse de bercer

Sombre poésie, pour poètes vandales, impro ici?

Non

Pas le temps de rire quand il y a scandale

Boire toute leur merde ils me saoulent de belles paroles

L’espoir court toujours une roue dans une putain de grosse caisse

Je touche du bois j'écris et ça rapporte peu importe

Tu seras des nôtres quand la te-por va sauter

Rouge sang ma feuille quand j'écris sur mon pays des vers sans rimes en solo

Je bouge en criant en silence je couche ma haine, touche au maximum

La rage a souillé toutes mes pages blanches

J'écris quand j’ai les crocs envie de cramer le micro

En haut j’ai visé le top ici c’est dans la soie que je veux crever

Sans regrets, j’ai rien à perdre

J'écris pour mes reufs qui gisent à des millions de lieues sous la merde

J'écris, ça anesthésie mes peines cette zik

J'écris, traine mon spleen, saisit la plume et le bitume saigne

J'écris, j’m’incline pas j’assume mes propos

Fume le beat comme popo et weed, me vide comme un calibre popop

J'écris à plein pot, limpide, mon flow me guide

J’suis trop lucide négro c’est un putain d’homicide

J’suis ce sombre poète que ce con de mal encombre

Cherchant la lumière en courant dans le noir derrière une ombre

J’veux être plus qu’un nombre, une putain de statistique

J’veux me faire un nom dans l’artistique

Le diagnostic tombe, je suis trop mélomane

J’ai le coup de stylo mystique man, le stick, et je kicke ces mots d’où la

douleur émane

J’alimente la polémique quand trop de cons d’MC mentent

Et la tension monte quand mon taux d’alcoolémie monte

Bicrave sous le manteau, ou dans les bacs

Et gratte mes poèmes sur le ciment éclate les instrumentaux

J’suis tantôt Ying, tantôt Yang, trop digne

Et garde ce bon vieux ghetto style, on est trop sentimentaux

J'écris ces prisons de l’esprit, ces misères qu’on encule

Ces gosses meurtris, ces foutues libertés avec matricules

Et je trie, les anges, les démons

J'écris et sur les pages de l’histoire y’aura mon putain de prénom inscrit

Moi j'écris Malcolm, Lumumba, Antha Diop et Biko

Quand ta pute de zique se trémousse en string avec Sisqo

Quand j'écris c’est pour avancer

Pour devancer

Pour relancer les thèmes qui pourrissent dans tes pensées

Pour ceux qui pioncent et

Pour tous ceux qui dansaient

Sur du fonky shlag et qui font passer le rap français

Pour la merde en sachet

J'écris pour que tu saches que

Le poison vient te chercher n’importe où

Tu peux te coucher

Encore plus fâché

Les mots je veux pas les mâcher

J'écris sur tous les traîtres qui sur nos gueules sont venus cracher

J'écris, ça anesthésie mes peines cette zik

J'écris, traine mon spleen, saisit la plume et le bitume saigne

J'écris, j’m’incline pas j’assume mes propos

Fume le beat comme popo et weed, me vide comme un calibre popop

J'écris à plein pot, limpide, mon flow me guide

J’suis trop lucide négro c’est un putain d’homicide

-Написання - це... Пфф... Магія... У вас не було такого відчуття?

- Так, я зрозумів

-Коли я почав писати, то виявив, що роблю більше, ніж

розповісти історію

Бачите, це зброя.

Зброя, потужніша за будь-який удар

кулак…

Я повинен пояснити дітям, які люблять, що Арсеник – це не просто насильство

А за моєю бісаною нахабством ховається живий здертий шкіру

Що ми повинні вловити невідкладність за допомогою наших пророцтв

І цей реп — це плач, перш ніж стати моєю професією

Я пишу під тиском, підкреслює індустрія

Я пишу, малюю їхні портрети і ці свині кидаються спалити наших

рукописи

Я атакую ​​біт за свою справу, це злочин моя проза, я кричу це, якщо що

накладає себе

Я описую ці сирі речі, які змушують їхні в’язниці вибухати

І в наших домівках ми молимося

Щоб бути вільними, ми ніколи не тримаємо мовчки за зубами

Вписує наші вогні, вибухає, я пишу, виношу свої вироки

І ця чортова любов низів безцінна

Якщо я занадто багато римую і беру мікрофон, щоб носити

Просто в мене забагато ікла і я не знаю, як порахувати міри

Або що мені забагато плюнути, тому я трахаю формат у 16

І Французька Республіка

Саме для нашої громадськості ми захоплюємо Bic, щоб ми не зважували вагу наших слів

Наші тесс', наші діти дублюють

Я пишу свою родину, ці сумнозвісні вулиці, ці душі, які випотрошені

Я пишу свої тексти і реп, як живіт плаче

Я хвилююся, зло насувається

І моє перо кровоточить гемофільні тексти

Я пишу, це знеболює мої печалі цей зик

Я пишу, тягну селезінку, хапаю ручку, і бітум стікає кров’ю

Я пишу, я не кланяюся, я припускаю свої слова

Куріть такт, як попо і траву, пустіть мене, як поп-калібр

Я пишу на повній швидкості, чітко, мій потік веде мене

Я занадто розумний ніггер, це бісане вбивство

Думаю, що кричу, пишу те, що бачу

Те, що я кидаю тобі вголос, це не диявол, який мені це приписує

Тілом і душею я пишу свій біль

У цьому місті, де мені люблять нагадувати, що я не того кольору

Я лопнув на екрані пишу нові вірші

На сплячому асфальті, який Держава не перестає гойдати

Темна поезія, для поетів-вандалів, тут імпровізація?

Ні

Немає часу сміятися, коли відбувається скандал

Випивають усе їхнє лайно, вони напивають мене приємними розмовами

Хоуп завжди крутить колесо в бісаному бас-барабані

Стукай по дереву, я пишу, і це платить все, що завгодно

Ти будеш з нами, коли те-пор підніметься

Кривавий червоний мій аркуш, коли я пишу про свою країну вірші без рими соло

Я рухаюся, кричачи в тиші, я відкладаю свою ненависть, торкаюся максимуму

Гнів заплямував усі мої білі сторінки

Я пишу, коли маю ікла, щоб спалити мікрофон

На вершині я націлився на вершину, ось у шовку я хочу померти

Не шкодую, мені нічого втрачати

Я пишу для своїх братів, які лежать мільйони миль під лайном

Я пишу, це знеболює мої печалі цей зик

Я пишу, тягну селезінку, хапаю ручку, і бітум стікає кров’ю

Я пишу, я не кланяюся, я припускаю свої слова

Куріть такт, як попо і траву, пустіть мене, як поп-калібр

Я пишу на повній швидкості, чітко, мій потік веде мене

Я занадто розумний ніггер, це бісане вбивство

Я цей темний поет, якого обтяжує цей злий ідіот

Шукаючи світло, що біжить у темряві за тінню

Я хочу бути більше, ніж число, біса статистика

Я хочу зробити собі ім’я в мистецтві

Діагноз падає, я занадто меломан

У мене є містичний розчерк ручки, палиця, і я вибиваю ці слова звідси

виділяється біль

Я розпалюю суперечки, коли забрешено багато ідіотів MC

І напруга зростає, коли в моїй крові підвищується рівень алкоголю

Bicrave під пальто, або в урни

І шкребти мої вірші на цемент, розбивати інструментали

Я іноді Ін, іноді Ян, занадто гідний

І збережемо старий добрий стиль гетто, ми теж сентиментальні

Я пишу ці в'язниці розуму, ці нещастя, які ми обманюємо

Ці забиті діти, ці прокляті свободи з числами

А я сортую, ангели, демони

Я пишу і на сторінках історії буде написане моє бісане ім'я

Я пишу Малькольма, Лумумбу, Анту Діоп і Біко

Коли твоя музична повія крутиться в стрингах із Сіско

Коли я пишу, це для того, щоб рухатися вперед

Щоб випередити

Щоб оживити теми, які гниють у ваших думках

Для тих, хто закладає і

Для всіх, хто танцює

На фонкі шлаг і те, що французький реп проходить

За мішок лайна

Пишу, щоб повідомити

Отрута підхопить вас скрізь

Можна лягти

ще більше злий

Слова, які я не хочу жувати

Я пишу про всіх зрадників, які прийшли плюнути нам в обличчя

Я пишу, це знеболює мої печалі цей зик

Я пишу, тягну селезінку, хапаю ручку, і бітум стікає кров’ю

Я пишу, я не кланяюся, я припускаю свої слова

Куріть такт, як попо і траву, пустіть мене, як поп-калібр

Я пишу на повній швидкості, чітко, мій потік веде мене

Я занадто розумний ніггер, це бісане вбивство