Ablaze - Armchair Cynics

This love is a true romance

How the plots' thick and twisted

To good to be real, to real, to be fake

And I swear, she’s the death of me

All this friction created generates too much heat

If you cared, you’d walk away right now

'cause every bit of me wants you

Despite all the pain I withstand

I didn’t light this fire

But how it burns, burns, burns

Now there’s sirens down the street tonight

I can hear them coming

So get up from this bed that’s going down in flames

And reach for the alarm 'cause baby we’re ablaze

I’m crashing to the ground, more than a heart can take

So pull me from this wreck, cause baby we’re ablaze

You’re the picture in the locket, the gun in the chest

The fire which upon me lately is set

You’re the fuel, and the cinder, completely contained

You’re my birth and my death, all in the same

Now there’s sirens down the street tonight

I can hear them coming

So get up from this bed that’s going down in flames

And reach for the alarm 'cause baby we’re ablaze

I’m crashing to the ground, more than a heart can take

So pull me from this wreck, 'cause baby we’re ablaze

Now there’s sirens down the street tonight

I can hear them coming

So get up from this bed that’s going down in flames

And reach for the alarm 'cause baby we’re ablaze

I’m crashing to the ground, more than a heart can take

So pull me from this wreck, 'cause baby we’re ablaze

Це кохання — справжній роман

Наскільки товсті й закручені сюжети

Щоб добре бути справжнім, справжнім, бути підробкою

І клянусь, вона моя смерть

Усе це створене тертя генерує занадто багато тепла

Якби вам це було цікаво, ви б пішли зараз

тому що кожна частина мене хоче тебе

Незважаючи на весь біль, який я витримую

Я не запалював цей вогонь

Але як воно горить, горить, горить

Сьогодні ввечері на вулиці лунають сирени

Я чую, як вони приходять

Тож вставай з цього ліжка, яке горить

І тягніться до будильника, бо ми палаємо, дитино

Я падаю на землю, більше, ніж може витримати серце

Тож витягни мене з цієї аварії, бо ми палаємо, дитино

Ти – зображення в медальйоні, пістолет у скрині

Вогонь, який на мене останнім часом запалив

Ви — паливо й огар, повністю вміщені

Ти моє народження і моя смерть, усе одне й те ж

Сьогодні ввечері на вулиці лунають сирени

Я чую, як вони приходять

Тож вставай з цього ліжка, яке горить

І тягніться до будильника, бо ми палаємо, дитино

Я падаю на землю, більше, ніж може витримати серце

Тож витягни мене з цієї аварії, бо ми палаємо

Сьогодні ввечері на вулиці лунають сирени

Я чую, як вони приходять

Тож вставай з цього ліжка, яке горить

І тягніться до будильника, бо ми палаємо, дитино

Я падаю на землю, більше, ніж може витримати серце

Тож витягни мене з цієї аварії, бо ми палаємо