N'attends pas mon sourire - Ariane Moffatt

N’allume pas les lumières

J’veux pas connaître l'état des lieux

Est-ce que l’automne a croisé l’hiver

J’voudrais me figer entre les deux

Je ne veux plus ressentir

Ça va passer je ferme les yeux

J’veux rien régler je préfère me mentir

Continue, n’attends pas mon sourire

Un rayon fait craquer le givre

Un courant chaud voudrait me retenir

Je reste froide et toujours un peu ivre

Je dessine une croix sur le moindre désir

Je ne vais pas me repentir

Ça va passer je ferme les yeux

Je veux rien créer je préfère m'étourdir

Continue, garde-moi en souvenir

Acouphène, téléphone

Oublie ça y’a personne

Le courant est coupé

Je me suis désertée

Au-dessus de la mêlée

Mon corps abandonné

Un soleil qui s'éteint

Des flammes au bout des mains

On ne change pas

C’est toujours pareil

Coule tout au fond

La jolie étincelle

Le cycle des saisons

Les marées aquarelles

Un manège hypnotique

A l’ivresse virtuelle

Elle mène où cette route

Chemin banalisé

Quand l’autre n’est qu’un objet

Un écran de fumée

Trop de soi

Trop de moi

Namasté

Plus de foi

Tout s’effrite

Tout se bute

Des ego parachutes

Et je cours à ma perte

Sur du temps emprunté

Plus je cours plus j’ai peur

De devoir me rencontrer

Et je cours à ma perte

Sur des rêves démodés

Plus je cours plus j’ai peur de ne jamais rentrer

N’allume pas les lumières

J’veux pas connaître l'état des lieux

Est-ce que l’automne a croisé l’hiver

Je voudrais disparaître entre les deux

Не вмикайте світло

Я не хочу знати стан справ

Чи зустріла осінь зиму

Я хотів би завмерти між цими двома

Я не хочу більше відчувати

Це пройде, я заплющу очі

Я не хочу нічого залагоджувати, я вважаю за краще брехати собі

Давай, не чекай моєї посмішки

Промінь тріщить мороз

Теплий струм затримав би мене

Я залишаюся холодним і завжди трохи п’яний

Малюю хрест за найменшим бажанням

не буду каятися

Це пройде, я заплющу очі

Я не хочу створювати те, що я віддаю перевагу запаморочення

Давай, май на увазі

Шум у вухах, телефон

Забудь, нікого немає

Живлення вимкнено

Я покинув себе

Над боєм

Моє покинуте тіло

Згасаюче сонце

Полум’я на кінці рук

Ми не змінюємось

Це завжди те саме

Опускається на дно

Гарна іскра

Цикл пір року

Акварельні припливи

Гіпнотична карусель

До віртуального пияцтва

Куди веде ця дорога

Нерозмічений шлях

Коли інший є лише об’єктом

Димова завіса

занадто багато себе

занадто багато мене

Намасте

Більше віри

Все кришиться

Все стикається

Парашутне его

І я біжу на свою долю

На позичений час

Чим більше я бігаю, тим більше боюся

Про те, що треба зі мною зустрітися

І я біжу на свою долю

Про старомодні мрії

Чим більше я біжу, тим більше боюся, що ніколи не повернуся додому

Не вмикайте світло

Я не хочу знати стан справ

Чи зустріла осінь зиму

Я хотів би зникнути між ними