Solitary Man - Arch / Matheos

Searching for some truth within your lies

I see imminent betrayal in their eyes

Where insidious delusions spread like wild fire

The hunger so insatiable, intentions undeniable

The unbridled mind dying to define you

The assassin and his mercenary

Have you in their aim

Your strength to disengage

Only justifies their rage to the bottom

Coiled behind the charm and strangeness

How well I know your poison

Arsonist in this tinderbox, they live to play with fire

Conspiratus, eye to eye, mind to mind

Intuition knows in a fraction

Ends of forever, the beginning of never again

I don’t want to bear your cross of affliction

Or carry this dying flame through relentless rain

Cross my heart and I hope to die

A vow of silence and forever close my eyes

Heart string symphony resonate to decay

The winds of change tears the pages away

So into the night I take to flight just like a night bird

Far away from the gilded tongues

The rumors, the chatter, and of all that has ever mattered

Let the sun go down on me

Now all I want to be is a solitary man

For the rest of my life I’ll be a solitary man

And how I long for those dog days of summer

Mesmerizing tangerine skies far as the eyes can see

Lying in the tall grass sheltered away from the word, you and I

Curious dragonflies illusive as was love

The horizon kissed the sun goodbye

As the tides of broken dream pulled me beyond the shallows

Anomalies I’ve seen cannot dissolve from my memory

In a momentary lapse or reason

Where there’s nothing to believe in no one came

I’m drowning in the mire of the uninspired killing words

And ill fated desires

Cross my heart and I hope to die

A vow of silence and forever close my eyes

Heart string symphony resonate to decay

The winds of change tears the pages away

So into the night I take to flight just like a night bird

Far away from the gilded tongues

The rumors, the chatter, and of all that has ever mattered

Let the sun go down on me

'Cause all I want to be is a solitary man

Torn, I’m torn, torn between the truth and lies

Шукайте правду у своїй брехні

Я бачу в їхніх очах неминучу зраду

Де підступні омани поширювалися, мов вогонь

Голод такий ненаситний, наміри незаперечні

Нестримний розум вмирає від бажання визначити вас

Вбивця та його найманець

Ви в їх цілі

Ваша сила відокремитися

Виправдовує їхню лють до дна

Звита за чарівністю і дивністю

Як добре я знаю вашу отруту

Підпальники в цій трутниці, вони живуть, щоб гратися з вогнем

Змова, очі в око, розум у розум

Інтуїція знає в дріб

Кінець назавжди, початок ніколи знову

Я не хочу нести твій хрест страждань

Або нести це вмираюче полум’я крізь невпинний дощ

Хрести моє серце, і я сподіваюся померти

Обітниця мовчання і назавжди заплющу очі

Симфонія струн серця резонує з розпадом

Вітер змін розриває сторінки

Тож до ночі я літаю, як нічний птах

Далеко від позолочених язиків

Чутки, балаканина та все, що коли-небудь мало значення

Нехай сонце зайде на мене

Тепер все, чим я хочу бути, — це самотня людина

До кінця життя я буду самотньою людиною

І як я сумую за цими собачими днями літа

Зачаровує мандаринове небо, наскільки може побачити

Лежачи у високій траві, захищеному від слова, ми з вами

Цікаві бабки примарні, як і любов

Обрій поцілував сонце на прощання

Коли припливи розбитої мрії витягнули мене за мілину

Аномалії, які я бачив, не можуть вийти з моєї пам’яті

Через миттєвий проміжок або причину

Туди, де нема чого вірити, ніхто не прийшов

Я тону в багні ненатхненних вбивчих слів

І злощасні бажання

Хрести моє серце, і я сподіваюся померти

Обітниця мовчання і назавжди заплющу очі

Симфонія струн серця резонує з розпадом

Вітер змін розриває сторінки

Тож до ночі я літаю, як нічний птах

Далеко від позолочених язиків

Чутки, балаканина та все, що коли-небудь мало значення

Нехай сонце зайде на мене

Бо все, що я хочу бути — це самотня людина

Розірваний, я розірваний, розірваний між правдою і брехнею