Игрушки - Антон Маскелиаде

Запах елочных игрушек

Вызывает рак

В пляс пускаюсь я с подружкой

Ощущая страх

Теплоту и удушенность

Рядом ты и я

Проглотил кусочек шара

Впереди семья

Мы стоим и смотрим прямо

Параллельны мы

Любим дружим и хотя бы

Раскрываем рты

Но заметил я внезапно

Что игрушек нет

И что шея мясом пахнет

Излучая свет

Рана голову вскружила

Поздно трогать рот

Мы с тобой теперь могила

Ляжем на живот

Будем вечно кушать землю

И кричать в нее

Как пропитанные семьи

Счастьем коротнет

И оставит гнить в коробке

В 33 куба

Вместе с счастьем на веревке

Свиснет красота

Я не знаю как быть лучше

Но я знаю как

Запах елочных игрушек

Вызывает рак

Да я не знаю как

Как

Я не знаю как быть лучше

Но я знаю как

Запах елочных игрушек

Вызывает рак

Я не знаю как быть лучше

Но я знаю как

Да я не знаю как

Как

Запах ялинкових іграшок

Викликає рак

У танець пускаюсь я з подружкою

Відчуваючи страх

Теплоту та задушеність

Поруч ти і я

Проковтнув шматочок кулі

Попереду сім'я

Ми стоїмо і дивимося прямо

Паралельні ми

Любимо дружимо і хоча б

Розкриваємо роти

Але я помітив раптово

Що іграшок немає

І що шия м'ясом пахне

Випромінюючи світло

Рана голову закрутила

Пізно чіпати рот

Ми з тобою тепер могила

Ляжемо на живіт

Вічно будемо їсти землю

І кричати до неї

Як просочені сім'ї

Щастям коротне

І залишить гнити в коробці

У 33 куби

Разом із щастям на мотузку

Свисне краса

Я не знаю, як бути краще

Але я знаю як

Запах ялинкових іграшок

Викликає рак

Так я не знаю як

Як

Я не знаю, як бути краще

Але я знаю як

Запах ялинкових іграшок

Викликає рак

Я не знаю, як бути краще

Але я знаю як

Так я не знаю як

Як