Домой - Антон Маскелиаде

Остаться в истории как микрообъятие

Ведь так не хватает любви

Лучше поставим памятник матери

Которая все время молчит

Из города в город волной из металла

На детских площадках построит забор

И встанет по центру посмотрит устало

Взглядом убийцей детских опор

И в каждой

Я рисую мелом

как сын мой обводя руку светом

Ты крикнешь смело

Домой!

Залишитися в історії як мікрообійми

Адже так не вистачає кохання

Краще поставимо пам'ятник матері

Яка весь час мовчить

З міста до міста хвилею з металу

На дитячих майданчиках збудує паркан

І встане по центру подивиться втомлено

Поглядом убивцею дитячих опор

І в кожній

Я малюю крейдою

як син мій обводячи руку світлом

Ти крикнеш сміливо

Додому!