I Let The Music Speak - Anne Sofie von Otter, Georg Wadenius, Fredrik Jonsson

I’m hearing images, I’m seeing songs

No poet has ever painted

Voices call out to me, straight to my heart

So strange yet we’re so well acquainted

I let the music speak, with no restraints

I let my feelings take over

Carry my soul away into the world

Where beauty meets the darkness of the day

Where my mind is like an open window

Where the high and healing winds blow

From my shallow sleep the sounds awake me I let them take me

(Let them wake me, let them now, let them take me)

Let it be a joke

Let it be a smile

Let it be a farce if it makes me laugh for a little while

Let it be a tear

Let it be a sigh

Coming from a heart, speaking to a heart, let it be a cry

Some streets are emptiness, dry leaves of autumn

Rustling down an old alley

And in the dead of night I find myself

A blind man in some ancient valley

I let the music speak, leading me gently

Urging me like a lover

Leading me all the way

Into a place

Where beauty will defeat the darkest day

Where I’m one with every grand illusion

No disturbance, no intrusion

Where I let the wistful sounds seduce me I let them use me

(All illusion, no disturbance, no intrusion)

Let it be a joke

Let it be a smile

Let it be a farce if it makes me laugh for a little while

Let it be a tear

Let it be a sigh

Coming from a heart, speaking to a heart, let it be a cry

Let it be a tear

Let it be a sigh

Coming from a heart, speaking to a heart, let it be a cry

Let it be the joy of each new sunrise

Or the moment when a day dies

I surrender without reservation

No explanations

No questions why

I take it to me and let it flow through me Yes, I let the music speak

I let the music speak

Я чую образи, я бачу пісні

Жоден поет ніколи не малював

Голоси кличуть мене, прямо до мого серця

Так дивно, але ми так добре знайомі

Я дозволяю музиці говорити без жодних обмежень

Я дозволив моїм почуттям взяти верх

Віднеси мою душу у світ

Де краса зустрічається з темрявою дня

Де мій розум як відчинене вікно

Де дмуть високі й цілющі вітри

З мого неглибокого сну мене будять звуки, я дозволив їм взяти мене

(Нехай вони мене розбудять, нехай зараз, нехай беруть мене)

Нехай це буде жарт

Нехай це буде посмішка

Нехай це буде фарс, якщо це змусить мене на деякий час сміятися

Нехай це буде сльоза

Нехай це буде зітхання

Ідучи від серця, розмовляючи з серцем, нехай це буде крик

Деякі вулиці – порожнеча, сухе листя осіння

Шелест у старому провулку

І в глибоку ніч я знаходжу себе

Сліпий у якійсь стародавній долині

Я дозволив музиці говорити, м’яко ведучи мене

Спонукає мене як коханого

Ведучий мене весь шлях

У місце

Де краса переможе найтемніший день

Де я єдиний з усіма великими ілюзіями

Жодного порушення, жодного вторгнення

Там, де я дозволяю сумним звукам спокусити мене, я дозволю їм використовувати мене

(Уся ілюзія, без турбот, без вторгнення)

Нехай це буде жарт

Нехай це буде посмішка

Нехай це буде фарс, якщо це змусить мене на деякий час сміятися

Нехай це буде сльоза

Нехай це буде зітхання

Ідучи від серця, розмовляючи з серцем, нехай це буде крик

Нехай це буде сльоза

Нехай це буде зітхання

Ідучи від серця, розмовляючи з серцем, нехай це буде крик

Нехай це буде радістю кожен новий схід сонця

Або момент, коли вмирає день

Я здаюся без застережень

Немає пояснень

Немає запитань чому

Я беру це до себе і дозволяю йому текти крізь мене. Так, я дозволю музиці говорити

Я дозволю музиці говорити